ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа №816/4839/15
касаційне провадження №К/9901/28502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Русанова В.Б., Ральченко І.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об`єднання "Цукровик Полтавщини" (далі - Товариство) до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001162200 від 01.09.2015 та № 000122200 від 02.09.2015.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: протягом 2014 року Товариство до розрахунку при визначенні об`єкта оподаткування дохід, отриманий від визначення курсових різниць, у розмірі 249803,53 грн., що знайшло своє відображення в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку 791 та дебету рахунка 714, а також у декларації з податку на прибуток (рядок 03ІД та Додаток ІД рядок 03.19), тоді як Інспекція, зазначаючи в акті перевірки про невключення Товариством доходів та витрат, які виникли у зв`язку з підрахунком курсових різниць на суму 152151,00 грн. (дохід) та на суму 534,48 грн. (витрати) до бази об`єкту оподаткування, не наводить обгрунтувань щодо порядку формування рядка 03 ІД декларації "Інші доходи", а розрахунку курсових різниць, з урахуванням того, що Товариством до перевірки були надані усі необхідні документи та регістри бухгалтерського обліку, що знайшло своє відображення на 4 аркуші акту перевірки; Товариство протягом 2013-2014 року правомірно керувалось положеннями пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України при формуванні витрат, понесених по операціях з придбання послуг у ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка" щодо обслуговування приміщення гуртожитку, оскільки Товариство надавало комунальні послуги та послуги із проживання юридичним та фізичним особам, які оплачували зазначені послуги, в результаті чого Товариство отримувало дохід, при цьому, інспекції протиправно не взяла до уваги той факт, що ТОВ "Агрофірма "Ім. Довженка" надавало Товариству послуги, які пов`язані не з утриманням гуртожитку яка об`єкта нерухомого майна, а послуги, які пов`язані з проживанням людей у гуртожитку.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 04.02.2016 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: Товариством не було надано доказів включення до складу доходів/витрат за 2014 рік доходів та витрат від курсових різниць валюти за час її знаходження на рахунку Товариства; оскільки Товариство є балансоутримувачем державного майна - гуртожитка, витрати на утримання державного майна Товариство не несе, амортизація на реновацію та ремонт майна не використовується, то Товариство неправомірно включало до складу витрат вартість послуг по обслуговуванню вказаного гуртожитка.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення № 0001162200 від 01.09.2015 та № 000122200 від 02.09.2015.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: матеріалами справи, зокрема, регістрами бухгалтерського обліку та бухгалтерськими довідками, підтверджується, що курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, визначалися Товариством на дату здійснення господарської операції, а доходи та витрати від курсових різниць за час знаходження валюти на рахунку Товариства включалися до складу доходів та витрат за 2014 рік; оскільки Товариство не використовувало частину гуртожитку як об`єкт основних засобів безоплатно, а отримував від його використання доходи, які включалися ним до складу доходів, то, як наслідок, правомірно включало до складу витрат витрати, понесені з оплатою послуг, необхідних для проживання людей у гуртожитку.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: Товариство не надало під час проведення перевірки підтвердження того, що ним включались до складу доходів та витрат відповідні доходи/витрати від курсових різниць валюти за час її знаходження на рахунку Товариства; Товариство у періоді з 01.01.2013 по 30.09.2013 неправомірно включило до складу витрат вартість послуг по обслуговуванню гуртожитку, оскільки у періоді безоплатного відповідального зберігання відсутня умова визнання "господарської діяльності, визначена Податковим кодексом України, як отримання доходу.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що: Товариством під час проведення перевірки були надані усі необхідні документи та регістри бухгалтерського обліку, що знайшло своє відображення на 4 аркуші акту перевірки, тоді як ані Інспекція, ані податковий орган вищого рівня не містять розрахунку суми, на яку Товариство нібито занизило оподатковуваний дохід; законодавство не містить обмежень права платника на формування витрат у випадках, коли витрати понесені на майно, яке використовується у господарській діяльності, але не є власністю платника, з урахуванням того, що гуртожиток знаходиться в оперативному управлінні Товариства з часу, коли він став правонаступником ВАТ "Яреськівський цукровий завод", і з цього ж часу Товариство отримувало дохід від надання приміщень гуртожитку для проживання, а також зважаючи на те, що аналогічні витрати Товариства, понесені до 01.01.2013, Інспекцією не заперечувались.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 24.11.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 32.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 32.12.2014, результати якої були оформлені актом № 925/16-20-22-01-11/30811110/22 від 15.05.2015, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги пункту 139.1 статті 139, статті 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 39541,00 грн. та до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 188315,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки з урахуванням рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 18.08.2015 було вказано, що: протягом 2014 року Товариством придбавалася валюта для здійснення зовнішньоекономічних операцій, яка у низці випадків витрачалась (перераховувалась за межі митного кордону України) не в день її придбання, при цьому Товариство не надало на пропозицію перевіряючих підтвердження включення до складу доходів/витрат 2014 року доходів та витрат від курсових різниць валюти за час її знаходження на рахунку Товариства; згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що гуртожиток (розташований за адресою: Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Яреськи, вул. Жовтнева, 20) не знаходиться на балансі Товариства, а попередньо перебував на балансі ВАТ "Яреськівський цукровий завод", вказаний гуртожиток був переданий на баланс Товариства лише 30.09.2013 згідно рішення Яреськівської сільської ради та акту приймання-передачі від 30.09.2013 № 1, з огляду на що до моменту передачі гуртожитка на обслуговування Товариству, відсутня умова визнання "господарської діяльності" визначена Податковим кодексом України, як отримання доходу.
На підставі висновків вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001162200 від 01.09.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 44436,00 грн. - за основним платежем та на 22218,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001202200 від 02.09.2015, яким зменшила Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 151617,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті врегульований положеннями пункті 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв`язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.
Згідно з підпунктом 153.1.2 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв`язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, основним із яких є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затверджений наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 № 193, відповідно до абзаців 1, 2 пункту 8 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що: 18.02.2014 Товариством було придбано 988000,25 дол. США, перерахування вказаних коштів відбулось 19.02.2014, курс дол. США до гривні на дату придбання складав 8,65 грн., на дату здійснення перерахування коштів 8,69 грн., дохід від курсової різниці відображено 19.02.2014 по кредиту рахунка 714 у розмірі 40606,80 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи; 19.02.2014 Товариством було придбано 433771,76 дол. США, курс дол. США до гривні на дату придбання складав 8,69 грн., на дату здійснення перерахування коштів 20.02.2014 - 8,79 грн., дохід від курсової різниці відображено 20.02.2014 по кредиту рахунка 714 у розмірі 42639,76 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи; 26.02.2014 Товариством було придбано 39412,20 дол. США, курс дол. США до гривні на дату придбання складав 9,43 грн., на дату здійснення перерахування коштів 27.02.2014 - 9,52 грн., дохід від курсової різниці відображено 27.02.2014 по кредиту рахунку 714 у розмірі 3856,51 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи; 27.02.2014 Товариством було придбано валюту в розмірі 74619,50 дол. США, а 28.02.2014 - у розмірі 131842,65 дол. США, перерахунок всієї суми відбувався 28.02.2014, курс дол. США до гривні на дату придбання 27.02.2014 складав 13,06 грн., а 28.02.2014 - 13,64 грн., на дату здійснення перерахування коштів 28.02.2014 - 13,64 грн., дохід від курсової різниці відображено 28.02.2014 по кредиту рахунку 714 у розмірі 42758,54 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи; 16.09.2014 Товариством було придбано 485 290,91 дол США, курс дол. США до гривні на момент придбання складав 12,903103 грн. та 12,98817 грн., на момент здійснення перерахування коштів 17.09.2014 - 12,99 грн., дохід від курсової різниці відображено 17.09.2014 по кредиту рахунку 714 у розмірі 33131,86 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи; 17.09.2014 Товариством було придбано 172183,09 дол. США, курс дол. США до гривні на дату придбання складав 12,988817 грн. та 13,434133 грн., на момент здійснення перерахування коштів 19.09.2014 - 12,99 грн., дохід від курсової різниці відображено 19.09.2014 по кредиту рахунку 714 у розмірі 27389,43 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи. 22.09.2014 Товариством не здійснювалось придбання валюти, а відповідно до вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" на останню дату звітного періоду було здійснено переоцінку валютних коштів, позитивна різниця від яких склала 9048,56 грн., дохід курсових різниць відображено 30.09.2014 по кредиту рахунку 714 у розмірі 9048,56 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи. 01.12.2014 Товариством було придбано 233894,31 дол. США, курс дол. США до гривні на дату придбання складав 14,97 грн., на дату здійснення перерахування коштів 04.02.2014 - 15,19 грн., дохід від курсової різниці відображено 04.12.2014 по кредиту рахунку 714 у розмірі 50603,97 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка знаходиться в матеріалах справи.