ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа №806/7976/13-а
касаційне провадження №К/9901/27367/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області (далі - Інспекція) на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Одемчук Є.В., судді - Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі - Підприємство) до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002232203 від 26.11.2013.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що керуючись положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) здійснив сплату авансових внесків у 1-3 кварталах 2013, а не отримавши прибутку за підсумками першого кварталу 2013 року, Підприємство подало податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року та визначило податкові зобов`язання за підсумками першого півріччя 2013 року у відповідній декларації. У рядку 13.7 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2013 року Підприємство задекларувало суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 1052824,00 грн. у рахунок зменшення нарахованої суми податку. Проте контролюючий орган безпідставно не врахував сплачену Підприємством суму авансового внеску та неправомірно зробив висновок про заниження Підприємством податкових зобов`язань з податку на прибуток за 3 квартали 2013 року на суму 1052824,00 грн та застосував штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 03.03.2016 у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що платники податку, які за підсумками І кварталу звітного (податкового) року отримали збиток, після подання відповідної звітності припиняють сплату авансових внесків, а податкові зобов`язання визначають на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів і за рік, яка подається до контролюючого органу у порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Оскільки Підприємство з квітня 2013 року втратило статус платника щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, кошти, що були ним сплачені згідно платіжного доручення № 1096 від 18.04.2013 на суму 68303,00 грн. та № 1 від 06.09.2013 на суму 916217,55 грн. як авансові внески є надміру сплаченими і не можуть бути зараховані у зменшення податкових зобов`язань.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.05.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002232203 від 26.11.2013.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Підприємство мало від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2013 року, що виключає заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток. Також суд виходив з того, що згідно положеннями абзацу 2 пункту 87.1статіт 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що положення статті 43 Податкового кодексу України виключають правомірність самостійного зменшення платником у податковій декларації податкового зобов`язання за рахунок надміру сплачених грошових зобов`язань.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 24.11.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Внесеними Законом України № 5083 від 05.07.2012 до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, для платників податку, які відповідають критеріям, установленим зазначеною нормою, запроваджено авансові внески з податку на прибуток.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 ПК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
В абзаці другому пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев`ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов`язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац сьомий пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).