ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа №461/6291/16-а
адміністративне провадження №К/9901/43185/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханова Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №461/6291/16-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, виконуючого обов`язки заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби Борисова Юрія Олексійовича про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Галицького районного суду м.Львова від 24.11.2016 (суддя Зубачик Н.Б.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (головуючий суддя Большакова О.О., судді: Глушко І.В., Коваль Р.Й.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, виконуючого обов`язки заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисова Ю.О. про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 16.09.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою 474 Митного кодексу України, закриття провадження у справі.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16.09.2016 виконуючим обов`язки заступника начальника Львівської митниці ДФС Борисовим Ю.О. винесено постанову в справі про порушення митних правил №27420/20917/16. Згідно з даною постановою, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною першою 474 Митного кодексу України; на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00грн. Зазначає, що працівником Митниці на вимогу позивача пред`явлено посвідчення, строк дії якого закінчився. Стверджує, що вимога митного органу представити до огляду та фотографування ЕМЕІ мобільних телефонів була незаконною та такою, що не відповідала вимогам чинного законодавства. Позивач дану постанову вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, тому просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що ОСОБА_1 на вимогу посадової особи органу доходів і зборів добровільно пред`явити наявні в неї особисті речі до митного контролю відмовилася, після чого автомобіль було скеровано у бокс поглибленого огляду, де в присутності водія та пасажирів було виявлено два мобільні телефони та два ноутбуки. Зазначає, що ІМЕІ телефонів не належать до персональних даних про особу, а може використовуватися для ідентифікації відповідного телефону. Відтак, посадовою особою митниці не було порушено будь-яких положень Типової технологічної схеми. Просить у задоволенні позову відмовити.
Постановою Галицького районного суду м.Львова від 24.11.2016 позов задоволено. Постанову у справі №2742/20917/16 від 16.09.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 474 Митного кодексу України скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрито.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано в частині закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі відмовлено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Львівська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Галицького районного суду м.Львова від 24.11.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №461/6291/16-а.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 перешкоджала посадовій особі митниці у здійсненні звірення даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного оформлення. Крім того, відповідач вважає, що інспектор митниці пред`явив на вимогу позивача посвідчення, строк дії якого закінчився, не спростовує того факту, що Іспектор правомірно та в межах виконання своїх посадових обов`язків бажає здійснити фото фіксацію ІМЕІ телефонів, які перевозила через митний кордон України ОСОБА_1 . У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. ОСОБА_1 вказує, що касаційна скарга не містить посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права та доводів про порушення процесуального права. Обґрунтування відповідача зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин у справі судом касаційної інстанції. Позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №461/6291/16-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 01.12.2020.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою від 16.09.2016 у справі про порушення митних правил №2742/20917/16, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 474 Митного кодексу України та накладено штраф в розмірі 1700,00 гривень.
Відповідно до вказаної постанови та протоколу про порушення митних правил №2742/20917/16 від 03.07.2016 ОСОБА_1 здійснила перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів у доступі до товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, а саме під час здійснення повної фізичної ідентифікації виявлених мобільних телефонів за зовнішніми індивідуальними ознаками та їх виглядом, згідно маркування, позивач перешкоджав посадовій особі митниці у здійсненні звірення даних митної декларації з виявленими в автомобілі речами та їх фотографування, що унеможливило повну перевірку заявлених відомостей та завершення митного контролю.
Не погодившись з висновками та рішенням митного органу, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції оскаржувану постанову митного органу скасував та закрив провадження у справі. Судом вказано, що інспектор митниці не підтвердив свої повноваження при пред`явленні вимог щодо надання для огляду йому особистих речей позивача. Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад порушення митних правил, передбачений частиною першою статті 474 Митного кодексу України, оскільки в останньої не було умислу на неправомірне перешкоджання посадовій особі органу доходів і зборів під час здійснення нею митного контролю. Крім того, суд посилаючись на положення пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якого, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення - провадження у справі закрив.
Апеляційний суд постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки дійшов висновку, що питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення чи притягнення до відповідальності відносяться до компетенції органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення. Отже, суд не вправі приймати таке рішення, втручаючись таким чином у повноваження державного органу.