ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 813/4469/16
адміністративне провадження № К/9901/43897/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханова Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №813/4469/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 (суддя Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Бруновська Н.В., суддя: Костів М.В., Шавель Р.М.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови № 3668/20917/16 / 4132/20917/16 від 11.11.2016, зобов`язання внести зміни до даних ПІК "Інспектор 2006" а саме, перевести транспортний засіб марки "MITSUBISHI PAJERO р/н НОМЕР_2 який належить на праві власності ТОВ ЗОО "Іст Інвест" та використовується від його імені в комерційних цілях на території України з режиму "транзит" в режим "тимчасове ввезення".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ним було ввезено на територію України автомобіль, який належить юридичній особі - нерезиденту ТОВ "Іст Інвест", Республіка Польща. При цьому, позивач є працівником цього підприємства - нерезидента та діє на території України як його представник із комерційною метою, а ввезений транспортний засіб був наданий йому в користування для виконання завдань такого підприємства на території України. Відтак, на переконання позивача, автомобіль є транспортним засобом комерційного призначення. У зв`язку з чим, позивач наголошує на тому, що такий транспортний засіб підлягає поміщенню у митний режим тимчасового ввезення, а враховуючи норми статті 105 Митного кодексу України - з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами. Зважаючи ж на те, що автомобіль був протиправно поміщений до невластивого митного режиму відповідача слід зобов`язати усунути таке існуюче порушення та перевести його в належний режим. Також, позивач зазначає, що на підставі таких необґрунтованих і помилкових протоколів, за постановою про накладення адміністративного стягнення його було притягнуто до відповідальності. Однак, зважаючи на те, що як такого порушення позивач не допускав, відповідно постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що зібрані матеріали достовірно свідчать про те, що автомобіль є транспортним засобом особистого (приватного) користування. Зокрема, вказане підтверджується тим, що при проходженні митного кордону України, керуючи таким автомобілем, позивач обирав "зелений коридор", що свідчить про переміщення власне товару, яким може бути автомобіль особистого (приватного) користування. А також, позивачем не пред`являлися жодні належні докази, які би підтверджували комерційне використання такого автомобіля, що могло би бути підставою для його поміщення до митного режиму тимчасового ввезення. Окрім того, за висновком відповідача, позивачем не було оформлено також усіх необхідних документів для ввезення транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №813/4469/16.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач наголошує, що судами безпідставно відхилені письмові докази, які свідчать про використання автомобіля у комерційних цілях, не враховані позиції ЄСПЛ та Конституційного Суду України щодо розгляду адміністративних справ. Зазначає, що у провадженні Вищого адміністративного суду України перебуває на розгляді аналогічна судова справа №813/2837/16, де рішення судів протилежні оскаржуваним даною касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/4469/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 01.12.2020.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 , належить на праві власності підприємству - нерезиденту ТОВ ЗОО "Іст Інвест" (Республіка Польща, м.Люблін, вул. Сондова, 8/1).
Згідно витягу з реєстру підприємців Державного судового реєстру станом на 17.06.2015 №0000548531 позивач ОСОБА_1 є учасником ТОВ ЗОО "Іст Інвест" .
17.07.2015 між ТОВ ЗОО "Іст Інвест" та позивачем укладено Агентський договір №01-17/07/15.
Згідно умов договору, ТОВ ЗОО "Іст Інвест" доручило позивачеві вести діяльність, яка полягає в посередництві при укладенні різного роду договорів та іншої комерційної діяльності від імені товариства, зокрема, на території України ( АДРЕСА_1 .
25.08.2016 о 19 години 14 хвилин ОСОБА_1 слідуючи в приватну поїдку з України в Республіку Польща через митний пост "Грушів" в якості водія легкового автомобіля марки "MITSUBISHI PAJERO" реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, в`їхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал, позначений символом зеленого кольору "зелений коридор".
Під час перевірки інформації в ЄАІС ДФС України митним органом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 11.08.2016 ввіз на митну територію України через пункт пропуску "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС в митному режимі "транзит`транспортний засіб "MITSUBISHI PAJERO", реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 .
18.09.2016 о 19 години 05 хвилин, громадянин України ОСОБА_1, слідуючи з України в Республіку Польща через митний пост "Грушів", в якості водія легкового автомобіля марки "MITSUBISHI PAJERO", реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, в`їхав в зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал, позначений символами зеленого кольору.
Під час перевірки інформації в ЄАІС ДФС України з`ясовано, що громадянин ОСОБА_1 26.08.2016 ввіз через митний пост "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС України на територію України в митному режимі "транзит" легковий автомобіль марки "MITSUBISHI PAJERO", реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 .
Зокрема, митним органом встановлено відсутність у ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС України інформації про вивезення з митної території України даного автомобіля станом на 18.09.2016.
З огляду на це, митним органом винесено постанову № 3668/20917/16 / 4132/20917/16 від 11.11.2016, якою громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених частиною другою статті 470 та частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 500 неоподаткованих доходів громадян в сумі 8500грн.
Вважаючи дії та рішення митного органу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивач допустив перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку доставки транспортного засобу комерційного призначення на десять діб, а це є підставою для накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 458 Митного кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1 частини першої статті 95 Митного кодексу України визначено строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).