ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
cправа № 910/14341/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.,
секретар судового засідання - Шпорт В.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська
фірма по агрохімічному обслуговуванню
сільського господарства "Агрохім" - не з`явився,
Міністерства оборони України - Цюцюри В.І.,
Державної казначейської служби України -не з`явився,
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 (у складі колегії суддів: Смірнова Л.Г. (головуючий), Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.)
у справі № 910/14341/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім"
до Міністерства оборони України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України,
про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24 133 681,71 грн,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (далі - ТОВ "Агрохім") звернулося до суду з позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, у якому просило стягнути з Міністерства оборони України на свою користь матеріальну шкоду в сумі 24 133 681,71 грн, у тому числі 13 945 181,71 грн 3 % річних та інфляційних втрат, 5 000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи та складання експертного висновку, 10 183 500,00 грн неодержаного прибутку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16, яке набрало законної сили 12.10.2017, з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Агрохім" на відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження його майна у зв`язку із надзвичайною подією, яка сталася 29.10.2015 на території складу боєприпасів у м. Сватове Луганської області, стягнуто 29 541 956,20 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 206 700,00 грн. Зазначене рішення виконане Міністерством лише 19.09.2018. У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за період з 30.10.2015 по 18.10.2018 нараховано 3 % річних в сумі 2 559 223,71 грн та інфляційні втрати в сумі 11 385 958,00 грн, які позивач просив стягнути на свою користь. Також позивач просив стягнути збитки у виді неодержаного прибутку, розмір яких підтверджено висновком експерта за результатами проведення економічної експертизи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Агрохім" упущену вигоду в сумі 10 183 500,00 грн, 3 % річних в сумі 2 547 088,07 грн, інфляційні втрати в сумі 11 330 470,12 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 360 915,87 грн.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог у частині, що задоволена судом.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 скасовано, ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК не підлягають застосуванню, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних не нараховуються на суму боргу, який виник з деліктних правовідносин. Разом із тим, суд дійшов висновку, що Міністерством оборони України доведено відсутність факту протиправного винного діяння, яке спричинило заподіяння збитків позивачу, що виключає покладення на нього відповідальності з відшкодування таких збитків, при цьому, за висновками суду, Міністерство оборони України не є належним відповідачем за відповідними вимогами позивача.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2020 року ТОВ "Агрохім" подало касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточнень, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 залишити в силі. Крім того, ТОВ "Агрохім" просило стягнути з Міністерством оборони України витрати зі сплати судового збору та проведення судової економічної експертизи на загальну суму 1 140 965,69 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14341/18 за касаційною скаргою ТОВ "Агрохім" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2020 призначено касаційну скаргу до розгляду у закритому судовому засіданні на 17.06.2020.
У судовому засіданні 17.06.2020 Судом оголошено перерву до 24.06.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2020 зупинено касаційне провадження у справі № 910/14341/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 918/631/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.11.2020 поновлено провадження у справі № 910/14341/18 та призначено касаційну скаргу ТОВ "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 910/14341/18 до розгляду у закритому судовому засіданні на 02.12.2020.
Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У поясненнях щодо відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Агрохім" наведено аргументи, аналогічні доводам касаційної скарги.
06.10.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Агрохім" про долучення до матеріалів справи як судову практику постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 у справі № 426/20347/18.
ТОВ "Агрохім", Державна казначейська служба України в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання не зверталися.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Міністерства оборони України, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16, яке набрало законної сили 12.10.2017, задоволено позов ТОВ "Агрохім" про відшкодування матеріальної шкоди та стягнуто з Міністерства оборони України на користь позивача 5 608,00 грн витрат на проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, інженерних мереж та складання звіту, 13 426 911,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, що завдано ТОВ "Агрохім" у результаті пошкодження (знищення) внаслідок надзвичайної події 29.11.2015 комплексу будівель і споруд, 49 896,00 грн витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку; 1 894 872,23 грн на відшкодування матеріальної шкоди, що спричинена ТОВ "Агрохім" як власнику транспортних засобів, внаслідок надзвичайної події 29.10.2015, 11 753,28 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та складання експертного висновку, 811 590,42 грн нестачі основних засобів ТОВ "Агрохім", що були знищенні внаслідок надзвичайної події 29.10.2015, 13 296 418,87 грн на відшкодування матеріальної шкоди, що спричинена ТОВ "Агрохім" як власнику товарних запасів (продукції), що знаходилися на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, 28-А, та були знищенні внаслідок вибуху складу боєприпасів Збройних Сил України в м. Сватове в ніч з 29 на 30.10.2015, 44 906,40 грн витрат на проведення товарознавчого дослідження та складання експертного висновку, 206 700,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Зазначене рішення суду першої інстанції у справі № 910/23120/16 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та постановою Верховного Суду від 22.03.2018.
Це рішення суду виконано Міністерством оборони України 19.09.2018.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "Агрохім" про стягнення з Міністерства оборони України матеріальної шкоди в сумі 24 133 681,71 грн, у тому числі 13 945 181,71 грн 3 % річних та інфляційних втрат, 5 000,00 грн витрат на проведення економічної експертизи та складання експертного висновку, 10 183 500,00 грн неодержаного прибутку, обґрунтована простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК є підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних страт за період з 30.10.2015 по 18.10.2018, а також заподіянням збитків у виді неодержаного прибутку, розмір яких підтверджено висновком експерта за результатами проведення економічної експертизи.
Суд першої інстанції при вирішенні спору виходив із того, що позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, тому підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних необхідно задовольнити частково з огляду на помилки в наданому позивачем розрахунку, вимоги про стягнення витрат на проведення економічної експертизи в сумі 5000,00 грн, за висновками суду, не підлягають задоволенню, оскільки ця сума не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що в результаті події, яка сталася в ніч з 29 на 30.10.2015 у м. Сватове, а саме вибуху складу боєприпасів Збройних Сил України, позивачу було завдано певних збитків, проте, оскільки ця надзвичайна подія сталася під час проведення антитерористичної операції, Міністерство оборони України не є належним відповідачем за цими позовними вимогами, при цьому позивачем не доведено протиправної поведінки саме Міністерства оборони України, що виключає наявність складу правопорушення та підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування збитків. Водночас судом апеляційної інстанції зауважено, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.
У поданій касаційній скарзі (з урахуванням уточнень) ТОВ "Агрохім" послалося на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 625 ЦК, оскільки зазначена норма поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від природи їх виникнення; судом апеляційної інстанції в порушення частини 4 статті 75 ГПК не взято до уваги обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/23120/16, а саме: обставини, за якими відбулася певна подія, факт заподіяння матеріальної шкоди внаслідок цієї події, особу, на яку відповідно до норм законодавства покладається обов`язок з відшкодування цієї шкоди, - Міністерство оборони України; обставинами, встановленими судовим рішенням у справі № 910/23120/16, спростовуються висновки суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі; судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 22, 1166 ЦК та не досліджено і не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують факт заподіяння позивачу збитків та їх розмір. При цьому скаржник послався на те, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідають висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/23120/16.
За змістом частин 1-3 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % вважав такі вимоги безпідставними, оскільки положення статті 625 ЦК не застосовуються до правовідносин, які виникли з недоговірного зобов`язання (делікту).
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Так, статтею 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, частиною 2 якої передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.