Постанова
Іменем України
08 грудня 2020 р.
м. Київ
Справа № 203/4700/17
Провадження № 51-519км20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів: Марчука О. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Круценко Т. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017040030003287 по обвинуваченню
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Набережні Челни Республіки Татарстан, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 31 травня 2018 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, і призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2018 року та покарання за даним вироком, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 31.07.2017 року.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за вчинення протягом червня 2017 року в м. Дніпро 4 епізодів крадіжок майна за обставин, встановлених судом, в результаті яких було заподіяно матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_2 в розмірі 1203 грн., ОСОБА_3 - 712 грн. 50 коп., ОСОБА_4 - в розмірі 2275 грн., ОСОБА_5 - в розмірі 245 грн. та 300 доларів США.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року зазначений вирок суду залишений без зміни. Апеляційний суд залишив без задоволення вимоги сторони захисту щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII (далі - Закон № 838-VIII), пославшись на те, що відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.
У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 не обирався. Проте на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2018 року ОСОБА_1, який відбував покарання за іншим вироком в Солонянській виправній колонії №21, для розгляду цього кримінального провадження був переведений в установу попереднього ув`язнення, де він утримувався з 04.10.2018 р. до 03.10.2019 р.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень в частині зарахування у строк покарання строку його перебування під вартою в слідчому ізоляторі під час розгляду зазначеного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК України та не зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 31 липня 2017 року по день вступу вироку в законну силу.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор не підтримала касаційну скаргу, посилаючись на те, що зазначене питання має вирішуватися в порядку виконання вироку.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.