Постанова
Іменем України
08 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 337/3472/19
провадження № 61-12592св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Координаційний центр з надання правової допомоги,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2020 року в складі судді Котляр А. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря C. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Координаційного центру з надання правової допомоги про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Позов обґрунтовано тим, що 18 травня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
16 липня 2019 року його звільнено з цієї посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з реорганізацією.
Позивач стверджував, що його звільнення є незаконним. Так, 13 травня 2019 року він отримав попередження про наступне вивільнення, йому були запропоновані вакантні посади в Запорізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Згідно з положенням від 02 липня 2012 року № 967/5 центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. На час його звільнення працювало понад 100 територіальних відділень Координаційного центру. В порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України йому не запропонували вакантні посади керівників територіальних відділень Координаційного центру з надання правової допомоги.
Крім того, як позивач зазначав, що скорочення чисельності або штату в Другому Запорізькому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги не відбулось, тому згідно з положеннями статті 36, пункту 1 статті 40 КЗпП України дія трудового договору повинна була продовжитись. Другий Запорізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться в стадії припинення, відомості про його правонаступника в реєстрі відсутні. Тому перехід прав та обов`язків, в тому числі трудових відносинах, до правонаступника не відбувся.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 16 липня 2019 року № 284-К про його звільнення з посади директора Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та поновити його на роботі на зазначеній посаді.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звідбулось з дотриманням норм чинного трудового законодавства, зокрема, оскільки у відповідача мали місце зміни в організації праці - реорганізація Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та скорочення штату працівників.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2020 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у: постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 296/145/16 та від 31 травня 2018 року у справі № 910/1879/17; постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року № 910/25312/14;
- не звернули увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про те, що відбулась реорганізація Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, тому процедура реорганізації не завершена і посада заявника не скорочена;
- не врахували, що під час звільнення позивача скорочення чисельності або штату в Другому Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги не відбувалось.
У вересня 2020 року представник Координаційного центру з надання правової допомоги - Соломаха А. В. із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на її необґрунтованість, заявник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У серпні 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року; відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргоюОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано матеріали справи № 337/3472/19 із Хортицького районного суду м. Запоріжжя; надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У вересні 2020 року матеріали справи № 337/3472/19 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 18 травня 2015 року № 229-к ОСОБА_1 призначено на посаду директора Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 02 червня 2015 року.
Наказом Міністерства юстиції України від 11 лютого 2019 року № 391/5 "Питання оптимізації системи надання безоплатної правової допомоги у Запорізькій області" визначено:
- перейменовати Перший запорізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Запорізькій місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
- реорганізувати Другий запорізький місцевий центр з безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання його до Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
- установити, що Запорізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги є правонаступником Другого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
- доручити Координаційному центру з надання правової допомоги забезпечити: утворення комісії з реорганізації Другого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та затвердження її голови; вжиття інших організаційних заходів, пов`язаних із виконанням цього наказу.
На виконання вищезазначеного наказу, 22 лютого 2019 року Наказом директора Координаційного центру з надання правової допомоги Бонюка О. № 8 "Про перейменування Першого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги" перейменовано Перший запорізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Запорізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Також, 22 лютого 2019 року наказом директора Координаційного центру з надання правової допомоги Бонюка О. № 26 "Про питання реорганізації Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги" утворено комісію з реорганізації Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, визначено голову комісії з реорганізації, доручено голові комісії з реорганізації вжити відповідних заходів на виконання цього наказу.
Наказом директора Координаційного центру з надання правової допомоги Бонюка О. П. від 10 травня 2019 року № 195-к уповноважено директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомогиНаливайка П. І. на особисте вручення директору Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомогиОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення.
13 травня 2019 року директор Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги листом № 01-25/298 надав письмову інформацію щодо вакантних посад у Запорізького місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги станом на 13 травня 2019 року.
13 травня 2019 року ОСОБА_1 отримав попередження про його наступне вивільнення з посади директора Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв`язку з реорганізацією Другого Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом його приєднання до Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги разом з додатками. У попереджені позивачу одночасно запропоновано на вибір іншу роботу на вибір на вакантних посадах в Запорізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.