Постанова
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 708/1508/19
провадження № 61-8603св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Івахненко О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2020 рокуу складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк")звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 09 жовтня 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність будинок, загальною площею 55,8 кв. м, житловою площею 36,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 21 січня 2008 року.
Після отримання права власності на вказаний будинок АТ КБ "ПриватБанк" намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому відповідачів, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення із зазначеного вище будинку.
На виконання положення частини першої статті 109 ЖК УРСР позивачем було направлено відповідачам письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останніми законні вимоги позивача були проігноровані та нерухомість не була передана позивачу у вільне користування.
З огляду на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просив суд виселити громадян: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку загальною площею 55,8 кв. м, житловою площею 36,8 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передбачених законом підстав для виселення відповідачів із зазначеного житлового будинку без надання їм іншого постійного житла не вбачається, оскільки в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих від позивача кредитних коштів, при цьому позивач як при зверненні до суду, так і під час розгляду справи в суді не зазначив інше житло, яке має бути надано відповідачам одночасно з виселенням їх з будинку.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції встановивши, що іпотечне майно - житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, придбаний не за кредитні кошти, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виселення відповідачів із спірного житлового будинку, оскільки виселення відповідачів із іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту та забезпеченого іпотекою цього житла неможливе без надання їм іншого постійного жилого приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК УРСР має бути надане особам одночасно з їхнім виселенням. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14- 317цс18), а також викладена в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 715/1764/17 (провадження № 61-11335св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 666/2571/15-ц (провадження № 61-5626св19).
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що банку в процесі набуття права власності на вказаний будинок, було відомо, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у житловому приміщенні, тобто було відомо про виявлені ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості. Однак, зареєструвавши право власності на вказаний будинок 24 жовтня 2016 року, вимогу про виселення направив лише у лютому 2019 року, а до суду з цим позовом звернувся у грудні 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 25 лютого 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк"мотивована тим, що необхідно відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду, які застосував апеляційний суд при ухваленні судового рішення.
Суди не взяли до уваги те, що відповідачі мають право власності на інше житло, а тому можуть бути виселені до такого житла.
Разом з тим, ОСОБА_1 втратив право власності на будинок АДРЕСА_1, а отже втратив право користування ним, тому вимога нового власника про виселення користувача будинком з його предмета власності є законною та обґрунтованою в силу статті 346 ЦК України. Оскільки, ОСОБА_1 втратив право власності на вказаний будинок, то й ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як члени сім`ї, втратили право користування будинком, а тому також підлягають виселенню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 через адвоката Куріловича С. О., подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не вмотивував необхідності відступлення від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є одним із відповідачів у даній справі, та громадянин ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7), який є співвласником квартири АДРЕСА_2, є різними людьми, з чого слідує, що ОСОБА_1 (відповідач) не є власником іншого житла до якого його можна вселити.
Відповідачі вважають, що суди попередніх інстанцій правильно застосували правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1061цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1469цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 715/1764/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 666/2571/15-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Чигиринського районного суду Черкаської області.
09 липня 2020 року справа № 708/1508/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до Статуту АТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк").
21 січня 2008 року між ОСОБА_1, як іпотекодавцем, з однієї сторони та ЗАТ КБ "ПриватБанк", як іпотекодержателем, з іншої сторони був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О. Г. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 113. Строк виконання основного зобов`язання 21 січня 2018 року, розмір основного зобов`язання 112 500,00 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2016 року № 71267025, власником будинку АДРЕСА_1 є ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки від 21 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Чигиринського районного нотаріального округу Кашицькою О. Г. та зареєстрованого у державному реєстрі під номером 113.
Відповідно до відповіді Чигиринської міської ради на запит банку від 27 липня 2017 року № 587-02-17/2 та довідки Виконавчого комітету Чигиринської міської ради від 18 лютого 2020 року № 152-02-33/5, згідно картотеки виконавчого комітету Чигиринської міської ради, за адресою: вул. Заозерна, 7, м. Чигирин, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
05 лютого 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" була надіслана відповідачам вимога про те, що протягом тридцяти днів з моменту її отримання вони повинні добровільно звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1, із одночасним зняттям з реєстраційного обліку. Дана претензія направлена згідно з реєстром згрупованих поштових відправлень 15 лютого 2019 року та чеком від 15 лютого 2019 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 січня 2020 року № 196618862, власником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2006 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (пошук за частковим співпадінням) від 17 січня 2020 року № 196616643, власником будинку АДРЕСА_1 з 15 травня 2006 року був ОСОБА_1, вказане нерухоме майно перебувало в іпотеці на підставі договору ВКС № 712893-896, реєстр № 113, виданий 21 січня 2008 року, іпотекодержатель ЗАТ КБ "ПриватБанк". ОСОБА_1 (1/3) та ОСОБА_5 (2/3) є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2008 року.
З довідки № 538 про склад сім`ї наймачів ізольованої квартири АДРЕСА_2 (яка міститься в архівній справі КП "ЧООБТІ"), у вказаній квартирі мешкають і мають право на житло ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_6 (син ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_1 (син ІНФОРМАЦІЯ_7).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02 березня 1999 року, власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_5 та члени її сім`ї, ОСОБА_6, ОСОБА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;