ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 200/5446/16-ц
провадження № 61-39780 св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про зобов`язання виконувати умови договору, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23 грудня 2003 року ним та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено договір № 424 про відкриття та обслуговування банківського рахунка в іноземній та національній валюті для фізичних осіб-резидентів та нерезидентів, згідно з пунктом 1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в гривнях, доларах США, євро та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт відповідно до пункту 3.1 договору має право застосовувати будь-які форми розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України.
1 червня 2006 року позивачем та ПАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір № СМ-300/1706/2006, відповідно до якого банк зобов`язався надати йому споживчий кредит в розмірі 529 000 доларів США на умовах, встановлених цим договором, а він зобов`язався погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та можливі штрафні санкції в порядку і на умовах цього договору. Згідно з графіком повернення кредиту та сплати процентів банк зобов`язав позивача здійснювати платежі у доларах та центах іноземної валюти, що в готівковому вигляді є банкнотами та монетами, і сам взяв на себе зобов`язання приймати іноземну валюту у доларах та центах, що в готівковому вигляді є банкнотами та монетами.
Позивач зазначав, що 30 березня 2015 року він звернувся до відділення "Гвардійське" "ОТП Банк" з сумою грошей у розмірі 20 000 доларів США у вигляді монет з наміром поповнити свій поточний рахунок, сплатити існуючу заборгованість та зробити частковий достроковий платіж, але касир відділення відмовився приймати іноземну валюту (долари США) у вигляді монет. У відповідь на його письмове звернення керівництвом відділення було повідомлено, що внутрішнім положенням банку внесення готівкових коштів іноземної валюти у вигляді монет не передбачено.
На запит позивача 30 червня 2015 року Національний банк України надав відповідь № 40-02009/44742, в якій, серед іншого, зазначив, що монети іноземної валюти відносяться до готівкової іноземної валюти, тому 1 серпня 2015 року він звернувся до відділення "Калинове" "ОТП Банк" з сумою грошей у розмірі 104 008 доларів США у вигляді монет та банкнот з наміром поповнити свій поточний рахунок та погасити боргові зобов`язання перед відповідачем у повному обсязі. Втім, касир відмовився приймати іноземну валюту (долари США) у вигляді монет та банкнот, а керівництвом відділення було повідомлено, що банком прийнято відповідне рішення, згідно з яким банк (операційні каси банку) не приймають іноземну валюту у вигляді монет у зв`язку з відсутністю у банку відповідного рішення.
Також позивач вказував, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 грудня 2016 року, розтлумачено зміст пункту 3.1 договору № 424 від 23 грудня 2003 року про відкриття та обслуговування банківського рахунка і вказано, що клієнт має право при здійсненні розрахунково-касових операцій за договором № 424 від 23 грудня 2003 року вносити готівку іноземної валюти в касу банку у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави.
Посилаючись на те, що банк в односторонньому порядку відмовився виконувати зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з неприйняттям від нього монет та банкнот на погашення кредиту, позивач просив зобов`язати ПАТ "ОТП Банк" виконувати умови кредитного договору № СМ-300/1706/2006 від 1 червня 2006 року, укладеного ним та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", а саме: приймати боргові зобов`язання за кредитним договором через касу банку готівковою іноземною валютою у вигляді банкнот та монет, що перебувають в обігу та є законними платіжним засобом на території відповідної держави.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про обов`язок банку приймати та зараховувати грошові кошти у вигляді монет на поточний рахунок ОСОБА_1, врахувавши рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року, яким розтлумачено зміст пункту 3.1 договору № 424 від 23 грудня 2003 року, і вказано, що клієнт має право при здійсненні розрахунково-касових операцій за цим договором вносити готівку іноземної валюти в касу банку у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року скасовано з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не приймав рішення про використання монет для здійснення касових операцій з фізичними особами. У зв`язку з цим, враховуючи пункт 2.8 Розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, у банку не було обов`язку приймати монети від позивача.
Також суд зазначив, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року, на яке посилався суд першої інстанції як на підставу для задоволення позову, було скасовано постановою Верховного Суду від 6 лютого 2018 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк" про тлумачення умов договору відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_2 подана касаційна скарга, у якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року та залишити в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував норми ЦК України, які регулюють відносини позики та кредиту, а також положення умов договору кредиту щодо порядку здійснення платежів та відсутність обмежень щодо розрахунку монетами.
Також, на думку заявника, суд апеляційної інстанції безпідставно врахував постанову Верховного Суду від 6 лютого 2018 року, якою відмовлено у задоволенні його позову про тлумачення умов договору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 грудня 2003 року ОСОБА_1 та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено договір № 424 про відкриття та обслуговування банківського рахунка в іноземній та національній валюті для фізичних осіб-резидентів та нерезидентів.
1 червня 2006 року ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір № СМ-300/1706/2006, відповідно до якого банк зобов`язався надати позивачу споживчий кредит у розмірі 529 000 доларів США на умовах, встановлених цим договором, а ОСОБА_1 зобов`язався погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та можливі штрафні санкції в порядку і на умовах цього договору.
30 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відділення "Гвардійське" "ОТП Банк" з 20 000 доларів США у вигляді монет з наміром поповнити свій поточний рахунок, сплатити заборгованість та зробити частковий достроковий платіж; втім, йому відмовлено у прийнятті даних грошових коштів у вигляді монет.
30 червня 2015 року Національний банк України листом № 40-02009/44742 повідомив позивача, що монети іноземної валюти відносяться до готівкової іноземної валюти.
1 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відділення "Калинове" "ОТП Банку" з сумою грошей в розмірі 104 008 доларів США у вигляді монет та банкнот з наміром поповнити свій поточний рахунок та погасити боргові зобов`язання перед відповідачем у повному обсязі. Проте касир відмовився приймати іноземну валюту (долари США) у вигляді монет, а керівництвом відділення було повідомлено, що банком прийнято відповідне рішення, згідно з яким банк (операційні каси банку) не приймають іноземну валюту у вигляді монет у зв`язку з відсутністю у банку відповідного рішення.
25 серпня 2015 року за № 307-3/2078 від 21 серпня 2015 року ОСОБА_1 отримав ще один лист від банку, в якому було зазначено, що банк не приймав рішення про прийняття іноземної валюти від фізичних осіб у вигляді монет.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (від 15 січня 2020 року № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги).