Постанова
Іменем України
07 грудня 2020року
м. Київ
справа № 607/13866/19-ц
провадження № 61-12356св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісік Сергій Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С. В. про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 травня 2008 року між ним та ТОВ "УніКредит Банк" укладений договір про іпотечний кредит, згідно з яким банк надав йому кредит у розмірі 44 367,00 дол. США зі строком повернення до 08 травня 2028 року і сплатою 11 % річних та інших платежів, у розмірах та у порядку, передбачених кредитним договором. На забезпечення виконання зобов`язань, цього ж числа укладений іпотечний договір на підставі якого він передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 24 квітня 2019 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В. здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк". Вважає такі дії неправомірними, оскільки АТ "Укрсоцбанк" не є іпотекодержателем зазначеної квартири; оцінка предмета іпотеки не проводилась; він не отримував письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору; стягнення на його майно здійснено всупереч Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Посилаючись на викладене, позивач просивскасувати: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46663732 від 26 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В.; державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк", здійснену 24 квітня 2019 року державним реєстратором, запис про яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 31361466.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що кватира набута іпотекодержателем внаслідок порушення іпотекодавцем умов кредитного договору, на підставі застереження, наявного в іпотечному договорі, за вартістю, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, за сплином тридцятиденного строку з моменту повідомлення іпотекодавця, який є божником, про усунення порушень. Таким чином, вимоги закону та іпотечного договору АТ "Укрсоцбанк" дотримано в повній мірі; державному реєстратору наданий належний пакет документів і реєстрація права власності на квартиру за іпотекодержателем здійснена правомірно. Суд визнав безпідставними доводи позивача про те, що АТ "Укрсоцбанк" не є іпотекодержателем квартири, оскільки відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом. Іпотекодержателем виконано вимоги іпотечного договору та закону в частині направлення повідомлення ОСОБА_1 за всіма відомими адресами цінним листом з описом вкладеного з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу. Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання і не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язання за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно. Позивач не позбавлений права вирішувати ці питання на стадії примусового виконання, якщо воно буде здійснюватися. Крім того, застереження у договорі іпотеки і є згодою іпотекодавця на відчуження (стягнення) іпотечного майна з визначених у застереженні підстав. Такі висновки суду відповідають практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 640/17931/16-ц), 06 лютого 2019 року (справа № 711/4852/17).
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року заяву АТ "Альфа-Банк" про заміну сторони у справі правонаступником задоволено. Залучено до участі у справі правонаступника АТ "Укрсоцбанк" - АТ "Альфа-Банк".
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за АТ "Укрсоцбанк", здійснену державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С. В. за № 31361466.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримав споживчий кредит в іноземній валюті для придбання спірної квартири, площа якої становить 64 кв. м, вказана квартира використовується ним як місце постійного проживання і у його власності не має іншого нерухомого житлового майна, тому квартира не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ "Укрсоцбанк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 08 травня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у поставах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а та від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18. Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк". Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) зазначила, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2020 року АТ "Альфа-Банк" подано до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що Закон не може бути застосований, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із шляхів примусового стягнення предмета іпотеки, так як позивач добровільно підписала іпотечне застереження, а тому його дія не поширюється на задоволення вимог іпотекодержателя. Положення означеного Закону стосуються лише щодо порядку примусового відчуження іпотечного майна без згоди власника, проте предмет іпотеки не відчужувався (не був проданий, подарований і т. п.), а набутий іпотекодержателем у власність в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. Крім цього, ні іпотекодержатель, ні державний реєстратор не віднесені до органу або посадової особи, що здійснює примусове стягнення. Апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 645/5280/16-ц, від 12 липня 2018 року у справі № 372/977/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 369/382/17, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 711/4852/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 756/11439/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 372/2904/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, існує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до правового висновку Верховного суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/10 належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування).
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13 листопада 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді-доповідачу Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
08 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № MRTG-000000012854 згідно з яким банк надав іпотекодавцю у кредит грошові кошти у розмірі 44 367,00 дол. США із строком остаточного повернення до 08 травня 2028 року із сплатою 11 % річних. На забезпечення виконання кредитного договору, того ж дня між сторонами укладений іпотечний договір № MRTG-000000012854/S, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Статтею 9 іпотечного договору передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до пункту 9.3.1. вказаного договору, за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись в позасудовому порядку, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки. При цьому, різниця між вартістю предмета іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю. Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержаталя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.