ПОСТАНОВА
Іменем України
08 грудня 2020 року
Київ
справа №826/8056/17
адміністративне провадження №К/9901/53030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Любачевської М.С.,
позивач - не з`явився,
представника відповідача - Грінцова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 (колегія суддів у складі: Костенка Д.А, Вєкуа Н.Г., Шрамко Ю.Т.), постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 і додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 (колегія суддів у складі: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач, НП України), в якому просив визнати протиправною бездіяльність уповноважених на те осіб НП України щодо невиконання повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), які полягають у притягненні до відповідальності по адміністративним правопорушенням, передбачених, зокрема, статтею 164 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноважені особи НП України нехтують своїми повноваженнями, визначеними статтею 23 Закону України "Про національну поліцію", статтями 164, 255 КУпАП, а саме: не перевіряють наявність ліцензій у осіб, які здійснюють перевезення пасажирів та не притягають до адміністративної відповідальності осіб, у яких відсутня така ліцензія. Позивач зазначає, що для отримання інформації про кількість складених протоколів про правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП, він звернувся із запитом до НП України, але в отриманій відповіді зазначено про відсутність окремого обліку правопорушень щодо провадження у сфері господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії. У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що невиконання відповідачем своїх повноважень, саме по собі, є порушенням його як громадянина України індивідуального публічного права та інтересу (жити у правовій державі; мати владу, що не порушує закони). Також позивач зазначив про те, що бездіяльність працівників НП України призводить до величезних щорічних втрат бюджету.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.11.2017 адміністративний позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність НП України щодо не виконання повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП; присудив на користь позивача судовий збір у сумі 640 грн за рахунок бюджетних асигнувань НП України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стверджувана позивачем бездіяльність відповідача стосується не безпосередньо прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення, а в контексті виявлення адміністративного правопорушення і його фіксації (складення протоколу), як передумови і підстави притягнення до адміністративної відповідальності. Суд відхилив заперечення відповідача про те, що протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП, у частині відсутності ліцензії на перевезення пасажирів уповноважені складати посадові особи Укртрансбезпеки, оскільки абзац 2 пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП містить посилання на статтю 164 КУпАП без будь-яких застережень щодо її часткового застосування, тому на відміну від повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки право уповноважених осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 164 КУпАП не обмежується галуззю господарської діяльності. Крім того, суд зазначив, що відсутність окремого обліку протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 164 КУпАП, у розрізі відсутності ліцензії у осіб, які здійснюють перевезення пасажирів, не спростовує можливість встановлення відповідачем відповідних обставин і доведення їх перед судом, хоча і потребує додаткового часу, який, з огляду встановлений у запиті суду від 09.10.2017 строк, у відповідача був. Сама по собі інформація про кількість складених адміністративних протоколів співробітниками НП України без її документального підтвердження не є належним доказом виконання відповідачем повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про національну поліцію", та відповідно до статті 255 КУпАП. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виконання повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 змінено, викладено 2 абзац її резолютивної частини в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність НП України щодо не виконання повноважень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" щодо правопорушень, передбачених статтями 164 КУпАП в частині, що стосується правопорушення у галузі господарської діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів і вантажів.". У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи абзац 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, а в решті залишаючи рішення без змін, погодився з висновком суду першої інстанції, що не виконання або неналежне виконання відповідачем своїх функцій і повноважень відповідно до покладених завдань щодо нездійснення перевірки наявності ліцензій в осіб, які здійснюють перевезення пасажирів, і не складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП, зачіпає права та інтереси позивача, як громадянина України, зокрема, на його безпеку і отримання ним якісних послуг з перевезення, оскільки ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджується, зокрема, з метою забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту. Разом з тим, суд вважає, що судом першої інстанції помилково в абзаці 2 резолютивної частини постанови від 29.11.2018 не вказано в чому конкретно полягає бездіяльність НП України, а саме щодо невиконання повноважень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" щодо правопорушення, передбаченого статтею 164 КУпАП в частині, що стосується правопорушення у галузі господарської діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів і вантажів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що органами поліції не виконуються функції визначені пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію". Крім того, суд звернув увагу на те, що відповідач не веде статистику, завдання, визначені пунктами 1, 2,3 частини першої статті 23 Законом України "Про Національну поліцію", а тому не зміг надати відповідь на запит позивача у справі.
Додатковою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 заяву представника ОСОБА_1 - Літвінова Є. В. про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НП України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 гривень.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підтвердження понесених витрат до суду надано документи, а саме: детальний опис послуг з кількістю витраченого часу та вартістю наданих послуг, копія виписки рахунку від 27.04.2018 № НОМЕР_1 на суму 12 000,00 грн, копія акту № 1 про надані послуги до заявки на надання послуг № 1 від 03.04.2018 до договору про надання юридичних послуг від 28.03.2018.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018, додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та повернути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 12 000,00 гривень. На обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій зробили висновок та прийняли оскаржувані рішення не встановивши обставини, які б давали підстави вважати, що право або інтерес позивача був порушений НП України. Наголошує, що в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено про обставини, які б прямо свідчили про невиконання поліцейськими повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до статті 255 КУпАП, які полягають у притягненні до відповідальності по адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 164 КУпАП. Крім того, скаржник вважає, що з урахуванням змісту викладених позовних вимог НП України є неналежним відповідачем. Зазначає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу переважно в контексті профілактики та виявлення адміністративних правопорушень, що не були предметом спору. Також зазначає, що в системі органів НП України уповноваженими особами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху є поліцейські Департаменту патрульної поліції, які виконуючи свої основні повноваження в межах компетенції та відповідно до закону, не уповноважені вимагати від водія, навіть у випадку його законної зупинки, пред`явити або перевіряти ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів. Вимоги касаційної скарги щодо скасування додаткової постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 обґрунтовані лише тим, що у разі задоволення касаційної скарги судові витрати, стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань НП України у розмірі 12 000,00 гривень підлягають поверненню відповідачу.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (судді-доповідача), Шарапи В. М., Данилевич Н. А. від 26.06.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Національної поліції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 і додаткову постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07.05.2020 № 752/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/8056/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 16.04.2020 № 5), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Шишова О. О., суддів Дашутіна І. В., Яковенка М. М. для розгляду судової справи № 826/8056/17.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 № 1785/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/8056/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 826/8056/17.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні на 14 год 00 хв 08.12.2020.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач звернувся до НП України із запитом на отримання публічної інформації від 06.06.2017 № 06-06/17НПУ, в якому просив надати офіційний документ щодо виконання повноважень, передбачених статтями 23 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП, які полягають у притягненні до відповідальності по адміністративним правопорушенням, передбачені, зокрема статтею 164 КУпАП. Зокрема, щодо провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії чи здійснення такого виду господарської діяльності з порушенням умов ліцензування.
Управління безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності НП України листом від 12.06.2017 № 20/10-254зі, 255зі повідомило позивача, як Голову Правління ВГО "Українська Таксомоторна Асоціація", про те, що окремий облік правопорушень щодо проваджень у сфері господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії чи здійснення такого виду господарської діяльності з порушенням умов ліцензування поліцейськими не ведеться.
Також позивач 11.07.2017 приймав участь у засіданні робочої групи у транспортному комітеті Верховної Ради України з питання розгляду і обговорення законопроекту "Про внесення змін в деякі законодавчі акти, які стосуються врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб № 3107 від 04.11.2016", що підтверджується поданим і дослідженим під час судового засідання відеозаписом (компакт-диск Mastak CD-R LH3151RC24118392D3), на якому наголошував присутньому представнику Національної поліції позицію про те, що діюче законодавство визначає обов`язок поліцейських перевіряти наявність ліцензій в осіб, які здійснюють перевезення пасажирів, а також підготував пам`ятку поліцейському дорожньо-патрульної служби України.
На підтвердження фактів дорожньо-транспортних пригод з участю нелегального таксі, позивач надав до суду роздруківку статті з мережі Інтернет: "ІНФОРМАЦІЯ_5 в якій зазначається про ряд дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП) за участю осіб, які здійснювали перевезення пасажирів, а саме: 02.05.2017 ДТП у м. Києві на просп. Перемоги (надавав послуги таксі нелегально); 25.06.2017 ДТП у м. Києві на перехресті В. Васильківської (автомобіль з литовськими номерами; відсутнє страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті); а також роздруківки повідомлень про ці ж ДТП з аккаунтів Facebook ("ІНФОРМАЦІЯ_4", " ІНФОРМАЦІЯ_6 ").
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені докази є належними і допустимими та взяв їх до уваги на підтвердження фактів ДТП за участю осіб, які здійснювали перевезення пасажирів, з ознаками порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Мінстрів України від 02.12.2015 № 1001.
Водночас надану позивачем роздруківку статті "ІНФОРМАЦІЯ_7 роздруківки допису про ДТП в м. Києві по вул. Левандівській з аккаунту Facebook (" ІНФОРМАЦІЯ_8 "), допису про ДТП ІНФОРМАЦІЯ_1 з аккаунту Facebook (" ІНФОРМАЦІЯ_2 "), допису про ДТП ІНФОРМАЦІЯ_3 з аккаунту Facebook (" ІНФОРМАЦІЯ_11 "), допису про ДТП в м. Києві на вул. Басейній з аккаунту Facebook (" ІНФОРМАЦІЯ_4 "), допису про ДТП з аккаунту Facebook (" ІНФОРМАЦІЯ_9 "), допису з аккаунту Facebook (" ІНФОРМАЦІЯ_10 "), суд апеляційної інстанції так як і суд першої інстанції не взяли до уваги за неналежністю, оскільки у них відсутні відомості про наявність чи відсутність у водія ліцензії, відсутні докази реєстрації автомобіля на іноземних номерах, відсутні достовірні відомості час і місце ДТП. Також, не взяли до уваги, як неналежні докази, роздруківку з невизначеного сайту/акаунту та роздруківка фотознімку, оскільки не зазначено джерело інформації, час і місце знімку. Надана позивачем інфографіка "Кількісні параметри ринку перевезень на таксі" не містить джерела інформації.
Разом з тим, надані позивачем копії інформації ДФС України про збір податків і зборів по виду економічної діяльності (КВЕД _Н49.32 "Надання послуг таксі") станом на 01.01.2013, 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016, звітів Державної казначейської служби України щодо надходжень до державного та місцевих бюджетів за 2016 рік та 9 місяців 2017 року від адміністративних штрафів містять лише інформацію про числові показники доходів і не містять належних до справи фактичних даних щодо не виконання відповідачем повноважень, визначених статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП, та не надходження у зв`язку з цим коштів до бюджету, тому вказані документи також не взяли до уваги.
Крім того, суд першої інстанції звернувся із запитом від 09.10.2017 до НП України про надання інформації про кількість складених співробітниками НП України протоколів про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП відносно перевізників пасажирів (водіїв таксі) за період з 01.01.2017 на час розгляду справи, а також про кількість проведених співробітниками НП України контрольних заходів, спрямованих на перевірку дотримання перевізниками вимог пункту 24 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у частині наявності ліцензій для здійснення такого виду діяльності як перевезення пасажирів. У запиті суд просив надати запитувану інформацію та належним чином засвідчені копії документів на її підтвердження у строк до 10.11.2017.
Відповідно до листа Департаменту патрульної поліції від 02.11.2017 № 5764/41/3/02-2017, за період з 01.01.2017 по 23.10.2017 працівниками НП України складено 950 протоколів за адміністративні порушення, відповідальність за які передбачена статтею 164 КУпАП. Водночас надати інформацію щодо порушення перевізниками вимог пункту 24 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у частині здійснення такого виду діяльності, як перевезення пасажирів, не видається за можливе, оскільки за вказаним критерієм облікова звітність не ведеться. Також у цьому листі зазначено, що Департамент патрульної поліції як орган, на який покладено завдання забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює контрольні заходи щодо виявлення порушення перевізниками вимог пункту 24 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" в частині провадження такого виду діяльності, як перевезення пасажирів, у загальному порядку під час несення служби патрульними поліцейськими. В разі виявлення уповноваженими особами Департаменту порушень вимог пункту 24 частини першої статті 7 цього Закону винні особи притягаються до юридичної відповідальності на підставах і в порядку, встановленому законодавством.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у додаткових письмових поясненнях представника відповідача від 29.11.2017 № 8056/26/6 20А зазначено, що за інформацією Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення НП України загальна кількість адміністративних протоколів, складених працівниками НП України, у період з 07.11.2015 по 06.06.2017 становить 2094, у тому числі за фактами незаконних перевезень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями статті 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами пунктів 1 і 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Статтею 6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 8 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Приписами статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень (пункт 1); виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (пункт 8).