ПОСТАНОВА
Іменем України
08 грудня 2020 року
Київ
справа №826/8526/17
адміністративне провадження №К/9901/13961/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Любачевської М.С.,
позивач - не з`явився,
представника відповідача - Грінцова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 (суддя - Добрянська Я.І.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 (колегія суддів у складі: Собківа Я.М., Степанюка А.Г., Файдюка В.В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач, НП України), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив зобов`язати уповноважених посадових осіб НП України виконувати свої повноваження, передбачені статтею 23 розділу 4 Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), які полягають у забезпеченні вжитті заходів у межах своєї компетенції, щодо попередження, виявлення та притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до статті 164 КУпАП (здійснення господарської діяльності відповідно за КВЕД 49.32. "Надання послуг таксі" без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноважені особи НП України не виконують свої повноваження, передбачені статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, не вживають заходів у межах своєї компетенції щодо попередження, виявлення та притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до статті 164 КУпАП (здійснення господарської діяльності відповідно за КВЕД 49.32. "Надання послуг таксі" без надання ліцензії або з порушенням ліцензійних умов), чим порушуються його особисті немайнові права. Також, зазначає, що невжиття відповідачем відповідних заходів призводить до величезних людських та матеріальних втрат.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019, адміністративний позов задовольнив: зобов`язав уповноважених посадових осіб НП України виконувати свої законні повноваження, передбачені статтею 23 розділу 4 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП, які полягають у забезпеченні вжитті заходів у межах своєї компетенції щодо попередження, виявлення та притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до статті 164 КУпАП (здійснення господарської діяльності відповідно за КВЕД 49.32. "Надання послуг таксі" без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стверджувана позивачем бездіяльність відповідача стосується не безпосередньо прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення, а в контексті виявлення адміністративного правопорушення і його фіксації (складення протоколу), як передумови і підстави притягнення до адміністративної відповідальності. Суд відхилив заперечення відповідача про те, що протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП, у частині відсутності ліцензії на перевезення пасажирів уповноважені складати посадові особи Укртрансбезпеки, оскільки абзац 2 пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП містить посилання на статтю 164 КУпАП без будь-яких застережень щодо її часткового застосування, тому на відміну від повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки право уповноважених осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 164 КУпАП не обмежується галуззю господарської діяльності. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність окремого обліку протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 164 КУпАП, у розрізі відсутності ліцензії у осіб, які здійснюють перевезення пасажирів, не спростовує можливість встановлення відповідачем відповідних обставин і доведення їх перед судом, хоча і потребує додаткового часу. Сама по собі інформація про кількість складених адміністративних протоколів співробітниками НП України без її документального підтвердження не є належним доказом виконання відповідачем повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про національну поліцію", та відповідно до статті 255 КУпАП. Щодо доводів відповідача про відсутність порушень прав позивача, а відтак відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, суд вважав їх помилковими, оскільки невиконання відповідачем покладених на нього повноважень призводить до порушення прав позивача, зокрема права на його безпеку і отримання ним якісних послуг з перевезення, оскільки ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту запроваджується, зокрема, з метою забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту. У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судами попередніх інстанцій проігноровано обов`язок встановлення реального порушеного права позивача, фактично суди погодилися з припущеннями позивача щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача та ймовірним/можливим у майбутньому порушені його прав. Крім цього, зазначає, що позов задоволено у спосіб, який не має ніякого прямого чи непрямого відношення до індивідуальних прав, свобод чи інтересів позивача. Наголошує на тому, що судове рішення першої інстанції щодо зобов`язання на майбутнє уповноважених осіб НП України виконувати їх законні повноваження є таким, що прямо порушує положення статей 242, 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано ту обставину, що НП України не заперечується право уповноважених посадових осіб - поліцейських за фактом виявлення таких правопорушень складати за статтею 164 КУпАП, проте неможливо вирахувати кількість протоколів саме за перевезення таксі без ліцензії. Крім того, вважає, що висновок судів про те, що відсутність окремого обліку протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП, у розрізі відсутності ліцензії у осіб, які здійснюють перевезення пасажирів, не спростовує можливість встановлення відповідачем відповідних обставин і доведення їх перед судом, хоча і потребує додаткового часу, - є абсолютно таким, що суперечить наведеним нормам Конституції України та Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки вказані закони не зобов`язують НП України діяти поза межами встановленого законом способу дії (в спірних правовідносинах - ведення форми обліку) та створювати нову/додаткову інформацію шляхом проведення додаткової аналітичної роботи. НП України надано ряд належних та допустимих офіційних доказів, які безпосередньо стосуються предмету судової справи, які судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, зокрема перелік судових рішень з ЄДРСР за фактами притягнення осіб за статтею 164 КУпАП по матеріалам поліції, поліції спільно з Укртрансбезпекою та органами ДФС тощо, офіційні звіти Укртрансбезпеки про постійну співпрацю та спільні заходи, плани, програми взаємодії, відпрацювання, направленні на запобіганню, виявлення та припинення порушенням у сфері перевезень пасажирів на автомобільному транспорті, в тому числі таксі, плани та заходи поліції, участь в поліції в формуванні законодавчої бази у вказаній сфері тощо. Вважає, що до компетенції суду не входить зобов`язання уповноважених посадових осіб НП України вчиняти дії, які вже покладені на них законом. Розгляд справ про адміністративні правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 164 КУпАП, здійснюється судами, а тому оскаржуване судове рішення в частині зобов`язання уповноважених посадових осіб НП України серед іншого вживати заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 164 КУпАП скаржник вважає протиправним. Скаржник також зазначає, що відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про дорожній рух" вимагати ліцензію поліцейський не уповноважений, а доступу до бази ліцензіатів у поліцейських не має. З цих підстав, вважає доведеним, що навіть за умови наявності законних підстав для зупинки, за відсутності достатніх підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення, передбачене статтею 164 КУпАП, поліцейський на має права вимагати у водія ліцензію на надання послуг таксі.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (судді-доповідача), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 20.05.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою НП України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31.05.2019 № 557/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/8526/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14, що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Яковенко М. М. суддів Дашутіна І. В., Шишова О. О. для розгляду судової справи № 826/8526/17.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 № 1788/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 826/8526/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Яковенка М. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 826/8526/17.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні на 14 год 30 хв 08.12.2020.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, викладених в касаційній скарзі, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач 06.06.2017 звернувся до відповідача із запитами на отримання публічної інформації № 06-06/17НПУ, в яких просив надати офіційний документ щодо виконання повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП, які полягають у притягненні до відповідальності по адміністративним правопорушенням, передбаченим, статтею 164 КУпАП. Зокрема, щодо провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії чи здійснення такого виду господарської діяльності з порушенням умов ліцензування.
Листом Управління безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності НП України від 12.06.2017 № 20/10-254зі, 255зі позивача повідомлено про те, що окремий облік правопорушень щодо проваджень у сфері господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії чи здійснення такого виду господарської діяльності з порушенням умов ліцензування поліцейськими не ведеться, а відтак запитувана інформація відсутня.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що фактично уповноважені особи відповідача ухиляються від виконання своїх повноважень на підтвердження чого надав до суду: відео виступу представника НП України (перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції НП України Білошицький О. Г.) на засіданні робочої групи 11.07.2017 в транспортному комітеті Верховної Ради з питання подальшої долі законопроекту "Про внесення змін в деякі законодавчі акти, які стосуються врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб № 3107 від 04.11.2016"; матеріали дорожньо-транспортних пригод за участю нелегальних таксі, а саме роздруківку статті з мережі Інтернет: "ІНФОРМАЦІЯ_6 в якій зазначається про дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) за участю осіб, які здійснювали перевезення пасажирів, а саме: 02.05.2017 ДТП у м. Києві на просп. Перемоги (надавав послуги таксі нелегально); 25.06.2017 ДТП у м. Києві на перехресті В. Васильківської (автомобіль з литовськими номерами; відсутнє страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті); роздруківка повідомлень про вищезазначені та інші ДТП з аккаунтів Facebook ("ІНФОРМАЦІЯ_2", " ІНФОРМАЦІЯ_3 "); роздруківка з сайту kiev.informator.ua "ІНФОРМАЦІЯ_4 "; роздруківка з сайту obozrevatel.ua "ІНФОРМАЦІЯ_5".
06.10.2017 позивачем направлено запит на отримання публічної інформації за № 06-10/17МФУ_ДКСУ до Державної казначейської служби України в якому він просив надати офіційний документ, який підтверджує факт надходження до Державного бюджету України чи місцевих бюджетів територіальних громад сум штрафів накладених-сплачених по адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 164 КУпАП по протоколах складених уповноваженими на те посадовими особами НП України, зокрема, щодо провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії чи здійснення такого виду господарської діяльності з порушенням умов ліцензування.
Листом Державної казначейської служби України від 11.10.2017 № 14-14/817-16939 позивача повідомлено про те, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів. Статтею 58 Бюджетного кодексу України визначено, що звітність про виконання Державного бюджету України включає фінансову та бюджетну звітність. Зокрема, бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації. Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" окремого коду класифікації доходів бюджету для обліку надходжень за вказаними позивачем напрямами не передбачено. Відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів, платежів та інших доходів бюджету" затверджено Перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. До вищезазначеної відповіді додано дані звітів про виконання державного бюджету за доходами за 2016 рік та січень-вересень 2017 року (ККДБ 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції"); дані звітів про виконання місцевих бюджетів за доходами за 2016 рік та січень-вересень 2017 року (ККДБ 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції").
На підтвердження втрат надходжень до бюджету позивачем додано до матеріалів справи інфографіку "Кількісні параметри ринку перевезень на таксі" та листи ДФС України з показниками надходжень до бюджету за 2013-2017 роки надані у відповідь на запити позивача.
27.12.2017 позивач звернувся до Головного управління НП в областях та м. Києві із запитами на отримання публічної інформації № 27-12/17_НПУ та № 27-12/17_ НПУ, в яких просив надати офіційний документ на підтвердження виконання повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП, які полягають у притягненні до відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 КУпАП, зокрема, щодо провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без ліцензії чи здійснення такого виду господарської діяльності з порушенням умов ліцензування.
Листом Головного управління НП у м. Києві від 03.01.2018 № А-92із/125/19/02-2018 позивача повідомлено про те, що працівники поліції ГУ НП у м. Києві не складають протоколи за статтею 164 КУпАП в частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов`язаної із перевезенням пасажирів і вантажів, оскільки це належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Також, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 826/8056/17 за позовом ОСОБА_1 до НП України, адміністративний позов задоволено та визнано протиправною бездіяльність НП України щодо не виконання повноважень, передбачених статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до статті 255 КУпАП. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у зазначеній справі апеляційну скаргу НП України задоволено частково та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 змінено та викладено 2 абзац її резолютивної частини в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність НП України щодо не виконання повноважень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" щодо правопорушень, передбачених ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в частині, що стосується правопорушення у галузі господарської діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів і вантажів.". В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 залишено без змін.
З огляду на зазначене, та враховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили у справі № 826/8056/17, яким визнано протиправною бездіяльність НП України щодо не виконання повноважень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" щодо правопорушень, передбачених статтею 164 КУпАП в частині, що стосується правопорушення у галузі господарської діяльності, пов`язаної з перевезенням пасажирів і вантажів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами пунктів 1 і 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Статтею 6 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 8 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень), у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.