ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/17727/15
касаційне провадження № К/9901/28972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Арсірій Р.О.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І.; судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.)
у справі № 826/17727/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Публічне акціонерне товариство "УкрСибБанк",
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року № 0005191701.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 вересня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не встановили правовий статус усіх складових суми прощеної (анульованої) заборгованості платника за кредитом (тіло кредиту, пеня, відсотки тощо).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 29 липня 2015 року № 692/26-54-17-01-17-2778405894.
За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на недекларування в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік отриманого доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 3033692,84 грн на підставі рішень банківських установ про анулювання кредитної заборгованості з повідомленням боржника про таке анулювання (прощення).
На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року № 0005191701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 515240,60 грн за основним платежем та 128810,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову повністю, суди виходили з того, що базою оподаткування згідно з положеннями статті 164 ПК України є весь прощений кредитний борг безвідносно до його складових.
Верховний Суд із наведеними доводами погодитися не може, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.