ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2020 року
м.Київ
справа №560/3093/19
провадження №К/9901/8524/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 (суддя
Лабань Г. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді Полотнянко Ю.П., Охрімчук І.Г.)
у справі № 560/3093/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530;
- визнати протиправним та скасувати п. 12 протоколу від 28.12.2018 №139 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення III групи інвалідності, передбаченому Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 у справі №560/3093/19 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги та скасовано п. 12 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.12.2018 № 139; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. ст. 16, 16-2 Закону №2011-ХІІ. У решті позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №560/3093/19 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530; визнано протиправним та скасовано п.12 протоколу від 28.12.2018 №139 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення III групи інвалідності, передбаченому Законом №2011-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
4. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №560/3093/19 й ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції Луганської та Донецької областях, що підтверджується довідкою Військової частини В 4742 № 1972, в якій зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 1972 року народження 14.11.2014 отримав закритий перелом зовнішньої кістки лівого гомілково-ступеневого суглобу.
6. З матеріалів справи вбачається, що внаслідок зазначеного поранення, Хмельницькою обласною МСЕК 01.12.2015 позивачу було встановлено 5 % втрати працездатності та виплачено одноразову грошову допомогу.
7. В подальшому, 01.06.2018 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1080564 від 01.06.2018.
8. Позивач, в листопаді 2018 року з метою отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, звернувся з відповідною заявою та надав документи для оформлення та призначення вказаної грошової допомоги.
9. Хмельницький обласний військовий комісаріат направив заяву позивача з відповідними документами на розгляд до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
10. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.12.2018 № 139, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Про відмову позивача повідомлено листом від 06.09.2019 № 14/3004.
11. Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що вказує на протиправність оскаржуваних дій та рішення. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже ухвалення судом рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги свідчитиме про втручання суду до виключної компетенції відповідача щодо вирішення питань про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, що є неприпустимим. Належним способом захисту прав позивача суд першої інстанції вважає зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. ст. 16, 16-2 Закону №2011-ХІІ.
13. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність у позивач права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, при цьому не погодився із висновком суду першої інстанції щодо належного способу захисту прав позивача та керувався тим, що належним способом захисту порушеного права позивача, а також гарантією того що спір між сторонами буде вирішено та не потребуватиме додаткового втручання суду, є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у справах №806/2187/18, №2340/4394/18, №240/5765/18, №806/714/18, вважає, що у позивача немає права на отримання одноразової грошової допомоги понад дворічний строк, встановлений законом.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що він має право на одноразову грошову допомогу без обмеження дворічних строком, оскільки на момент реалізації відповідного права законодавством не було передбачено строків реалізації права на грошову допомогу.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
17. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.
18. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
19. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
20. За приписами ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.
21. Так, право на виплату одноразової грошової допомоги передбачено Законом №2011-ХІІ, який було доповнено ст.ст. 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI. Цей Закон набрав чинності 01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.