ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 140/3103/19
провадження № К/9901/7727/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 (головуючий суддя Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М.)
у справі №140/3103/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Волинський обласний військовий комісаріат,
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Волинський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування пункту 8 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.07.2018, оформлене протоколом № 73, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи у зв`язку із отриманим захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судове рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій в Республіці Афганістан, що підтверджується копіями військового квитка та архівної довідки від 18.05.2018
5. 15.05.2001 під час первинного огляду МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ №001899 від 02.06.2001.
6. 15.06.2016 під час повторного огляду позивачу встановлено довічно ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №386157.
7. 29.03.2018 звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги по другій групі інвалідності.
8. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішенням від 13.07.2018, оформленим протоколом № 73, відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів, що на час встановлення позивачу інвалідності в 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.
9. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу в період, коли законодавством не передбачалась можливість отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності
11. Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін, проте з інших мотивів. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач до своєї заяви про призначення грошової допомоги не додав документу, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії від 23 січня 2017 року № 220, викладене у формі протоколу, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача. При цьому, суд послався на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували позицію Верховного Суду в подібних правовідносинах (постанови у справах №334/218/17 та №826/6846/16).
13. Окремо заявник касаційної скарги звернув увагу, що мотиви, з яких апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, не були предметом відмови відповідача (яка оскаржується позивачем) та досліджувались судом першої інстанції.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
16. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.