ф
РІШЕННЯ
Іменем України
09 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/83/20
адміністративне провадження №П/9901/83/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
представника позивача - Байдаченко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо недоведення в установленому законом порядку до відома населення України тексту комюніке, підписаного Зеленським В.О. в місті Парижі 09.12.2019 за участю Президента Франції, Федерального канцлера Німеччини та Президента Росії;
- визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо невнесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України комюніке, підписаного Зеленським В.О. в місті Парижі 09.12.2019 за участю Президента Франції, Федерального канцлера Німеччини та Президента Росії;
- зобов`язати Президента України Зеленського В.О. довести до відома населення України офіційний текст комюніке, підписаного Зеленським В.О. в місті Парижі 09.12.2019 за участю Президента Франції, Федерального канцлера Німеччини та Президента Росії, в установленому законом порядку;
- зобов`язати Президента України Зеленського В.О. внести до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України текст комюніке, підписаного Зеленським В.О. в місті Парижі 09.12.2019 за участю Президента Франції, Федерального канцлера Німеччини та Президента Росії.
2. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №9901/83/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
3. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 09.12.2019 за участю Президента Франції Емануеля Макрона і Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель, Президенти України та Російської Федерації підписали на нормандському саміті у місті Парижі комюніке. Проте, текст комюніке в оригіналі ним не було виявлено ні на сайті Президента України, ні на сайті МЗС України, ні в офіційних друкованих виданнях.
4. Позивач стверджує, що відбулося порушення його конституційного права, закріпленого в статті 57 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
5. У відзиві на позовну заяву представник відповідача, крім іншого, посилається на те, що комюніке не підпадає під визначення нормативно-правового акту та, відповідно, відсутні правові підстави для його державної реєстрації в єдиному державному реєстрі.
6. Вказує, що глава держави не підписує інформативні матеріали, які розміщуються на офіційному інтернет представництві Президента України. Крім того зазначає, що 10.12.2019 о 00 год. 50 хв. уповноваженими працівниками Офісу Президента на офіційному інтернет-представництві Президента України оперативно висвітлено результати участі Президента України у Паризькому саміті шляхом розміщення текстового варіанту комюніке.
7. У судовому засіданні представник відповідача просив залишити позов без задоволення з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
8. Позивач подав клопотання, в якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглядати справу без його участі.
IІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
9. Судом встановлено, що 09.12.2019 за участю Президента Франції Емануеля Макрона і Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель, Президенти України та Росії відбулася зустріч на нормандському саміті у місті Парижі, на якій вирішувалися питання щодо забезпечення припинення вогню на Сході України; розведення військ на трьох нових ділянках; обмін полоненими за принципом "всіх на всіх"; доступ представників "Червоного хреста" до всіх утриманих у полоні осіб тощо.
10. 10 грудня 2019 року на веб-сторінці офіційного інтернет-представництва Президента України за адресою: https://www.president.gov.ua/news/zagalni-uzgodzheni-visnovki-parizkogo-samitu-v-normandskomu-58797 оприлюднено Загальні узгоджені висновки Паризького саміту в Нормандському форматі 9 грудня 2019 року.
11. Позивач, вважає, що офіційний текст зазначеного вище комюніке не був доведений відповідачем у справі до відома населення України, як того вимагає ст. 57 Конституції України, а тому є нечинним і не може бути направлене на виконання. Таким чином, на думку позивача, існують обставини, які свідчать про бездіяльність відповідача по справі в частині відсутності державної реєстрації та опублікування "Комюніке", підписаного відповідачем у Парижі 09.12.2019 в присутності Президента Франції Емануеля Макрона, Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель і Президента Російської Федерації.
12. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
13. Конституція України.
13.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13.2. Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
13.3. Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
14. Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.
14.1. Стаття 1. Установити, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
14.2. Стаття 2. Державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;
нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Міністерство юстиції України та управління юстиції складають
державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.
15. Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.
15.1. Пункт 1. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
15.2. Пункт 2. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
15.3. Пункт 3. На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
15.4. Пункт 4. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов`язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
15.5. Пункт 5. На державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз`яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз`яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).