ПОСТАНОВА
Іменем України
14 грудня 2020 року
Київ
справа №815/4128/17
адміністративне провадження №К/9901/2869/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №815/4128/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Завальнюка І.В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кравченка К.В., суддів: Лук`янчук О.В., Градовського Ю.М.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з подальшою передачею у власність загальною площею 1,70 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області (за межами населеного пункту);
- скасувати рішення відповідача від 03.07.2017 № Б-10536/0-5790/6-17;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою від 01.06.2017 згідно вимог ст.118 ЗК України та без застосування постанови КМУ № 413 від 07.06.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у червні 2017 року звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з подальшою передачею у власність загальною площею 1,7 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області (за межами населеного пункту). Проте, рішенням від 03.07.2017 № Б-10536/0-5790/6-17 відповідач відмовив у наданні такого дозволу, оскільки бажана земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, який формується відповідно до Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили що 01.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,70 га на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області (за межами населених пунктів) із додатками (копіями паспорту, довідки про присвоєння ІПН, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та витяг з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку №5120686900:01:001:0860).
Листом від 03.07.2017 № Б-10536/0-5790/6-17 Головне управління відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пославшись на приписи ст. 118 Земельного кодексу України та постанову Кабінету міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області на момент розгляду клопотання позивача діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема з урахуванням Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними та у суворій відповідності до неї.
Позивач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не відповідає Земельному кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.