ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 802/207/17-а
адміністративне провадження №К/9901/16996/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №802/207/17-а
за позовом Заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Камсит", Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група", про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Мультян М.Б., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Гонтарука В.М., суддів: Граб Л.С., Білої Л.М.,
в с т а н о в и в :
У січні 2017 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Камсит", Товариство з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група", про визнання протиправним та скасування наказу №2-10534/15-16-СГ від 15 серпня 2016 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що спірним наказом ОСОБА_1 жительці м. Немирів надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га для ведення особистого селянського господарства на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, СТОВ "Камсит". Позивач зазначає, що згідно інформації Іллінецької міської ради № 02.24-2064 від 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 не є членом сільськогосподарських підприємств сіл Хрінівка, Пархомівка та селища Червоне, не зайнята у соціальній сфері на селі та не проживає у сільській місцевості. Разом з тим у вказаних селах та селищі проживає 55 громадян, які мають право на отримання земельних ділянок з резервного фонду, та які ще не отримували земельні ділянки у власність. На думку позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не з`ясовано наявність у ОСОБА_1 права на одержання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької область.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 17 листопада 2010 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією та СТОВ "Камсит" укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець надає згідно з розпорядженнями голови райдержадміністрації № 173 від 27 травня 2004 року, № 102 від 29 березня 2010 року, № 375 від 15 листопада 2010 року, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду Хрінівської сільської ради, розташованих за межами сіл Хрінівка та Пархомівка. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 159,9329 га (рілля), у тому числі: 63,7389 га, 4,1923 га, 73,6330 га, 18,3687 га. Договір укладено строком на 5 років.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора від 27 грудня 2013 року земельна ділянка площею 73,633 га передана у власність Головного управління Держземагенства у Вінницькій області.
Відповідно до додаткової угоди № 277 від 25 травня 2016 року до договору оренди землі від 17 листопада 2010 року орендодавець, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-5144/15-16-СГ від 17 травня 2016 року "Про поновлення договору оренди земельних ділянок" надає (поновлює), а орендар, СТОВ "Камсит" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Хрінівської сільської ради (за межами населеного пункту) Іллінецького району Вінницької області. Додаткову угоду укладено (поновлено) на сім років з 14 квітня 2016 року. Дата закінчення терміну договору 13 квітня 2023 року.
01 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,90 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільськогосподарського призначення. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, погодження на вилучення земельної ділянки орендаря СТОВ "Камсит".
15 серпня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було винесено наказ № 2-10534/15-16-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 1,90 га на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Позивач вважаючи, що рішенням відповідача порушуються норми ст. 14 Конституції України згідно яких, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області під час прийняття наказу №2-10544/15-16-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 1,90 га, яка знаходиться на території Хрінівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області та перебуває в оренді згідно договору оренди землі, укладеного 17.11.2010 між СТОВ "Камсит" та Іллінецькою районною державною адміністрацією зі змінами внесеними додатковою угодою №277, укладеною 25.05.2016 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для скасування наказу.
Позивач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогою про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі Заступник прокурора вказує, що спірний наказ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого створюються передумови для незаконної передачі землі з державної у приватну власність фізичній особі, чим безпосередньо зачіпаються інтереси держави, як власника.
У поданих запереченнях відповідач просить відмовити у задоволенні скарги.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Ключовими правовими питаннями у справі є правомірність наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Проте, потребує вирішення питання щодо підстав представництва та, відповідно, права прокурора на звернення до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.
Звернення до суду прокурор обґрунтовував порушенням інтересів держави у сфері земельних відносин та, посилаючись на статтю 131-1 Конституції України, відсутністю органу, наділеного повноваженнями звернення до суду про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Однак, з такими доводами Заступника прокурора погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Таким органом була Державна інспекція сільського господарства України.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №447 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства за переліком згідно з додатком (п.1). Територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконання своїх функцій і повноважень до їх передачі відповідним органам виконавчої влади (п. 2).
Згодом, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №910-р Кабінет Міністрів України вирішив погодитися з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року "Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Отже, Кабінет Міністрів України передав Держгеокадастру функції з контролю за землями, які раніше виконувала Держсільгоспінспекція.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до пункту 4 пп. 25- 1, пп.25-5 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль):
а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:
- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;
- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;
- проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;