ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа №813/4122/13-а
адміністративне провадження №К/9901/7987/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Львівської митниці ДФС
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (Судді: Онишкевич Т.В., Дякович В.П., Іщук Л.П.),
у справі № 813/4122/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медокс"
до Львівської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (далі - позивач, ТОВ "Медокс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС), у якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 3 від 24.01.2013 року, яким товариству було визначено податкове зобов`язання по сплаті антидемпінгового ввізного мита на суму 1 222 048,28 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.02.2016 року вищенаведені судові рішення скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Судове рішення мотивовано тим, що у позивача не могло виникнути обов`язків щодо сплати антидемпінгового мита за вантажними митними деклараціями, за якими товар був ввезений на митну територію України, в той час, коли постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року (якою визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії) у період з 25 листопада 2010 року по 16 березня 2011 року була чинною. Разом із тим ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі. Таким чином, у даному випадку судам необхідно було з`ясувати правомірність нарахування митним органом антидемпінгового мита після скасування судом заходів забезпечення адміністративного позову за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено, відповідно до вантажно-митних декларацій. З огляду на це, а також враховуючи, що у спірному податковому повідомленні-рішенні не визначено конкретних сум сплати податкового зобов`язання по конкретній вантажно-митній декларації та ці питання не були предметом дослідження в судах, справу вирішено направити на новий розгляд.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 року позов задоволено з підстав, що дія рішення Міжвідомчої комісії зупинялась в порядку забезпечення адміністративного позову ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 року (скасоване ухвалою суду від 15.09.2010 року) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 року (скасоване постановою цього суду від 25.11.2010 року). Отже на момент ввезення позивачем товару на митну територію України оформлення вантажних митних декларацій та подання їх для проведення митного контролю відповідачу антидемпінгове мито не справлялось з огляду на дію вказаних судових рішень. Тому ні митний орган, ні позивач не мали правових підстав для його застосування.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 року скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Львівської митниці від 24 січня 2013 року № 3 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Медокс" грошового зобов`язання з антидемпінгового мита у розмірі 455 796 грн. 63 коп (ВМД за період з 25 листопада 2010 року до 16 березня 2011 року). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд керувався тим, що покладення на позивача після скасування судом заходів забезпечення адміністративного позову обов`язку сплати антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено, є правомірним. Натомість неправомірним є нарахування позивачу антидемпінгового мита на товари, що ввозилися на територію України відповідно до вантажних митних декларацій за період з 25 листопада 2010 року до 16 березня 2011 року, тобто у період, коли постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, якою визнано протиправним та скасоване рішення Міжвідомчої комісії, була чинною.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Львівська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яку просила задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування касаційної скарги зазначила, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до ст. 117 КАС України зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав і обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. Тимчасове зупинення дії нормативно-правового акту чи окремих його положень не припиняє чинності такого акту і після закінчення строку, на який його дію зупинено, ця дія поновлюється автоматично. Прийняття судом касаційної інстанції рішення про відмову у задоволені позову про скасування нормативно-правового акту підтверджує правомірність такого акту з моменту набрання ним чинності та не відміняє прав і обов`язків суб`єктів застосування цього акту на період його скасування неправомірним судовим рішенням. Тому позивач повинен був сплатити мито за всіма деклараціями.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за вантажними митними деклараціями від 08 лютого 2011 року №209000009/2011/003022, від 14 грудня 2010 року №209000009/2010/037704, від 11 листопада 2010 року № 209000009/2010/033897, від 21 жовтня 2010 року №209000009/2010/031257, від 14 липня 2010 року №209000009/2010/018681, від 07 травня 2010 року №209000009/2010/011006, від 09 квітня 2010 року №209000009/2010/008081, від 29 березня 2010 року №209000009/2010/006983, за результатами якої складено акт від 02 січня 2013 року №01/13/209000009/0031729394, яким встановлено порушення позивачем вимог статей 16, 28 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", статей 11, 13 Закону України "Про Єдиний митний тариф", що призвело до невиконання рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україні шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки".
Згідно з додатком 1 до акту невиїзної документальної перевірки від 02.01.2013 року № 01/13/209000000/0031729394 відповідачем здійснено нарахування податкового зобов`язання ТОВ "Медокс" зі сплати антидемпінгового мита (яке позивачем не сплачено):
- за ВМД № 209000009/2010/011006 від 07.05.2010 року у сумі 440883,61 грн. = (6848,46 грн. + 434035,15 грн.);
- за ВМД № 209000009/2010/008081 від 12.04.2010 року у сумі 28822,00 грн.
- за ВМД № 209000009/2010/018681 від 14.07.2010 року у сумі 17636,30 грн.;
- за ВМД № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року у сумі 421632,92 грн. = (31852,68 грн. + 389780,24 грн.);
- за ВМД № 20900000/2011/003022 від 08.02.2011 року у сумі 34163,71 грн.;
- за ВМД № 209000009/2010/033897 від 11.11.2010 року у сумі 278909,72 грн. = (31680,06 грн. + 247229,66 грн.).
За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 24 січня 2003 року №3, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з антидемпінгового мита у розмірі 1 222 048,28 грн.
Отже фактичною підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про здійснення позивачем митного оформлення товару - шприців ін`єкційних пластмасових одноразового застосування BD DISCARDIT, об`ємом 5 мл та 10 мл, країна походження - Королівство Іспанія, на підставі вантажно-митних декларацій, без сплати антидемпінгового мита за ставкою 10,54% (для шприців об`ємом 5 мл) та ставкою 196,38% (для шприців об`ємом 10 мл), передбачених рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37.