ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/25723/15
адміністративне провадження № К/9901/27364/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 року (Суддя: Вовк П.В.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року (Судді: Мамчур Я.С., Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.),
у справі № 826/25723/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Констракшн"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал Констракшн" (далі - позивач, ТОВ "Імперіал Констракшн") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податковою декларацією та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2015 року; зобов`язання відповідача прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Констракшн" за червень 2015 року датою її фактичного отримання контролюючим органом - 18 липня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю не прийняття податкової декларації за червень 2015 року, оскільки остання була заповнена з порушенням вимог її складання, встановлених статтями 46-48 ПК України, а саме, в декларації вказано невідповідне найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, та не зазначено ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 18 липня 2015 року ТОВ "Імперіал Констракшн" було подано засобами телекомунікаційного зв`язку (e-mail) до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року (а.с. 12-15), яка отримана відповідачем 18 липня 2015 року та вказано "пакет прийнято", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 2 (а.с. 19).
Листом від 23 липня 2015 року за № 12171/10/26-55-15-06 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про невизнання поданої ним податкової декларації в якості податкової звітності, у зв`язку з її заповненням з порушенням встановлених статтями 46-48 ПК України вимог, зокрема, невідповідним найменуванням контролюючого органу, до якого подається звітність, та не зазначенням в декларації ініціалів, прізвища та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера) (а.с. 20).
19 серпня 2015 року товариством було повторно направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року на адресу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 21-24), яка отримана відповідачем 19 серпня 2015 рок та вказано "пакет прийнято", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 2 (а.с. 28).
Листом від 21 серпня 2015 року за № 16497/10/26-55-15-01 відповідач повідомив товариство про невизнання зазначеної податкової звітності з підстав, аналогічних тим, що були викладені в листі № 12171/10/26-55-15-06 від 23 липня 2015 року (а.с. 29).
02 вересня 2015 року позивачем втретє було направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року на адресу відповідача (а.с 30-33), яка отримана відповідачем 02 серпня 2015 року та вказано "пакет прийнято", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 2 (а.с. 37).
Проте листом від 03 вересня 2015 року № 18101/10/26-55-15 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повторно повідомило товариство про невизнання такої звітності з підстав, аналогічних тим, що були викладені в попередніх листах контролюючого органу (а.с. 38).
Незгода з такими діями відповідача та вимоги про зобов`язання останнього прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року первісною датою її надіслання стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції керувався безпідставністю дій відповідача щодо не прийняття декларації, оскільки податкова декларація відповідає вимогами Податкового кодексу України, зокрема, в ній вірно вказано найменування контролюючого органу, до якого подається декларація, та не зазначено особу, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, оскільки такою особою є особисто директор товариства. До того ж такі реквізити як ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера), згідно приписами п. 48.3 статті 48 ПК України не є обов`язковими реквізитами податкової декларації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до положень п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Положеннями п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).