ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 809/2054/15
адміністративне провадження № К/9901/27385/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року (Суддя: Лучко О.О.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року (Судді: Кузьмич С.М., Гулид Р.М., Ліщинський А.М.),
у справі № 809/2054/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілвуд"
до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області,
Управління державної казначейської служби у Долинському районі Івано-Франківської області
про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілвуд" (далі - позивач, ТОВ "Мілвуд") звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, Долинська ОДПІ), Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач, 2, УДКСУ у Долинському районі), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ №0001991500 від 14 травня 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Мілвуд" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 37 425 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року позов задоволено.
Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги обґрунтував правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2015 року у розмірі 37 425 грн, оскільки виконання робіт з контрагентами позивача (факт придбання товарів та послуг) із метою їх використання в господарській діяльності у даних періодах не відбулося. До того ж відповідач звертав увагу про те, що суди, підмінили повноваження контролюючого органу стягуючи бюджетне відшкодування на користь позивача, оскільки тільки після дотримання процедури, встановленої п. 200.15 ПК України позивач має право на стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.
В надісланих на адресу суду письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, додатково зазначивши, що станом на час подання вказаних заперечень сума бюджетного відшкодування досі не повернута на розрахунковий рахунок позивача, що є порушенням його прав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 28 квітня 2015 року Долинською ОДПІ на підставі наказу №180 від 15 квітня 2015 року та направлень на перевірку №144 та №145 від 15 квітня 2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Мілвуд" з питань правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки №755/09-05-15/37322161 від 28 квітня 2015 року з висновком про порушення ТОВ "Мілвуд" вимог пункту 200.4 статті 200 та пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, у зв`язку з чим товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2015 року у розмірі 37 425 грн.
Вказані висновки відповідач обґрунтував тим, що ТОВ "Мілвуд" завищило заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2015 року на 37425 грн - по здійсненій попередній оплаті ПАТ "Прикарпаттяобленерго" в сумі 140551,56 грн, в тому числі ПДВ - 23425,26 грн та філії "Долинашляхбуд" ТДВ "Загалшляхбуд" в сумі 84000 грн, в тому числі ПДВ - 14000 грн, так як виконання робіт даними суб`єктами господарської діяльності (факт придбання товарів та послуг) із метою їх використання в господарській діяльності у даних періодах не відбулося (а.с. 8-9).
На підставі наведених висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0001991500 щодо відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2015 року в розмірі 37 425 грн (а.с. 84).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції керувався тим, що приписи п.200.4 ст.200 ПК України передбачають обов`язковою вимогою для виникнення права на бюджетне відшкодування наявність від`ємного значення суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, а відшкодуванню підлягає сума, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. Отже пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України не ставить у залежність виникнення права на бюджетне відшкодування від факту надання послуг (виконання робіт), у зв`язку з чим позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 37 425 грн. Крім цього списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг відбулось раніше отримання платником податку товарів/послуг, тому в розумінні п. 198.2 ст. 198 ПК України саме з дати такого списання у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, і в подальшому, на бюджетне відшкодування ПДВ.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Так, згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.