ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1659/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 (Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О., Сулім В.В.) у справі № 911/1659/19 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна", 2) Приватного підприємства "Ай.Бі.Ес.", треті особи: 1) Державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Підопригори Тетяни Василівни, 2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юр-Капіноса Андрія Євгеновича про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, скасування рішень про державну реєстрацію
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комві плюс" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто1-Україна" (далі - Відповідач-1), Приватного підприємства "Ай.Бі.Ес." (далі - Відповідач-2), треті особи: Державний реєстратор Зазимської сільської ради Броварського району Підопригора Тетяна Василівна (далі - Третя особа-1), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос Андрій Євгенович (далі - Третя особа-2) про усунення Позивачу перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а саме: визнання недійсним договору іпотеки нежитлових приміщень та застосування наслідків його недійсності, скасування рішень про державну реєстрацію.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є власником нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2012, укладеного з Відповідачем-1. Проте, Відповідачем-1 це нерухоме майно передано в іпотеку Відповідачу-2 за договором іпотеки. Такими діями Відповідач-1 порушив право Позивача на володіння майном, а тому відповідно до статей 203, 215, 391, 396 ЦК України, Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку" договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем-1 та державну реєстрацію прав та обтяжень за договором іпотеки підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2019 позов задоволено повністю. Усунено Позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а саме скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем-1 на спірне нежиле приміщення; визнано недійсним договір іпотеки нежитлових приміщень від 10.06.2019; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку із посвідченням договору іпотеки нежитлового приміщення від 10.06.2019.
4. Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки договір іпотеки не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права і законні інтереси Позивача, тому позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним є обґрунтованою. Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження перешкоджають реалізувати Позивачу своє право на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу цього майна та ці вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, тому і такі вимоги підлягають задоволенню. Також, суд зазначив, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право приватної власності Відповідача-1 на спірне нежитлове приміщення вчинено на підставі неправдивих відомостей та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
6. Постанова суду мотивована тим, що, не здійснивши державну реєстрацію права власності на приміщення, не надавши доказів оплати за договором купівлі-продажу, враховуючи відсутність акту прийому-передачі приміщення за договором від 13.03.2012, Позивач не набув жодних речових прав на майно, оскільки речове право також підлягає державній реєстрації, а тому, за вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також, суд послався на те, що, не здійснивши державну реєстрацію переходу права власності на спірне приміщення, Позивач прийняв на себе всі пов`язані з цим наслідки, в тому числі ризик отримання договором від 13.03.2012 статусу неукладеного.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано частину 2 статті 328 ЦК України щодо правомірності набуття права власності, статтю 204 ЦК України щодо правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, статтю 629 ЦК України щодо обов`язковості договору, статті 395-396 ЦК України щодо речового права, набутого на підставі правочину, та права на захист такого права.
9. Судом не застосовано частину 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії і у разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
10. Відповідачі та Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Альфа Трейд" (перейменовано у ТОВ "Авто1-Україна" - Відповідач-1) (Продавець) та Позивачем (Покупець) 13.03.2012 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Першотравнева, буд. 14, загальною площею 368,7 м2 за ціною за домовленістю сторін в сумі 513 937,70 грн.
12. За зверненням Відповідача-1 09.04.2019 Третьою особою-1 прийнято рішення індексний номер 46410021 від 11.04.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис 31122210 від 09.04.2019 про право приватної власності Відповідача-1 на спірне нежитлове приміщення. Підставою звернення до Третьої особи - 1, як встановили суди, є посилання Відповідача-1 на втрату свідоцтва про право власності на спірне приміщення від 08.12.2011, виданого Вишневою міською радою.
13. Між Відповідачем-2 (Іпотекодержатель) та Відповідачем-1 (Іпотекодавець) 10.06.2019 укладено договір іпотеки нежитлових приміщень, за умовами якого для забезпечення виконання Іпотекодавцем своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за договором позики, який укладений сторонами 10.06.2019, Іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - нежитлові приміщення №3, які розташовані за адресою м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Першотравнева, буд. 14, загальною площею 368,7 м2.
14. В подальшому, Третьою особою-2 здійснено державну реєстрацію обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно), підстава: договір іпотеки №1434 від 10.06.2019.
15. Звертаючись до суду з позовом, Позивач зазначив, що він є власником нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2011, укладеного з Відповідачем-1. Проте, Відповідачем-1 це нерухоме майно передано в іпотеку Відповідачу-2 за договором іпотеки. Такими діями Відповідач-1 порушив право Позивача на володіння майном, а тому відповідно до статей 203, 215, 391, 396 ЦК України, Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку" договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Відповідачем-1 та державну реєстрацію прав та обтяжень договору іпотеки підлягають скасуванню.
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір іпотеки не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права і законні інтереси Позивача, тому позовна вимога про визнання договору іпотеки недійсним є обґрунтованою. Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації іпотеки та скасування державної реєстрації обтяження перешкоджають реалізувати Позивачу своє право на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу цього майна та ці вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, тому і такі вимоги підлягають задоволенню. Також, суд зазначив, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право приватної власності Відповідача-1 на спірне нежитлове приміщення вчинено на підставі неправдивих відомостей та підлягає скасуванню в судовому порядку.
17. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками місцевого господарського суду та дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що, не здійснивши державну реєстрацію права власності на приміщення, не надавши доказів оплати за договором купівлі-продажу, враховуючи відсутність акту прийому-передачі приміщення за договором від 13.03.2012, Позивач не набув жодних речових прав, оскільки речове право також підлягає державній реєстрації, а тому, за вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також, суд послався на те, що, не здійснивши державну реєстрацію переходу права власності на спірне приміщення, Позивач прийняв на себе всі пов`язані з цим наслідки, в тому числі ризик отримання договором від 13.03.2012 статусу неукладеного.
18. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою (в новій редакції), Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за якими відкрито касаційне провадження.
19. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
21. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Оскаржуючи судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини 2 статті 328 ЦК України щодо правомірності набуття права власності, статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору, статей 395-396 ЦК України щодо речового права, набутого на підставі правочину та права на захист такого права, частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що відомості, що містяться в Державної реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії і у разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (пункти 8, 9 постанови).
23. Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції не встановлено наявності висновків Верховного Суду щодо питання застосування наведених Позивачем норм права у подібних правовідносинах з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідачами також не надано суду відомостей про наявність таких висновків Верховного Суду.