ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 904/1806/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" - Савченка О. О., Захарківа Р. М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" - Гальченка В. Я., Нужненка Ю. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (з урахуванням ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 про виправлення арифметичної помилки)
(у складі колегії суддів: Кузнецова В. О. (головуючий), Коваль Л. А., Чередко А. Є.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019
(суддя Панна С. П.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог;
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 (з урахуванням ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 про виправлення арифметичної помилки)
(у складі колегії суддів: Кузнецова В. О. (головуючий), Коваль Л. А., Чередко А. Є.) в частині зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019;
та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020
(у складі колегії суддів: Кузнецова В. О. (головуючий), Коваль Л. А., Чередко А. Є.) про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення
у справі № 904/1806/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"
про стягнення заборгованості у розмірі 43 309 678,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ютал-Транс" (далі - позивач, ТОВ "Компанія "Ютал-Транс") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - відповідач, ТОВ "Металургтранс") про:
визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинених ТОВ "Металургтранс" у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - односторонні правочини-заяви) від 04.12.2018 № 23677, № 23678, № 23679, № 23680;
стягнення з відповідача 43 309 678,20 грн, з яких 14 136 617,40 грн заборгованості за орендними платежами за період серпень-листопад 2018 року (далі - спірний період) (10 571 213,02 грн основного боргу, 2 478 737,67 грн пені, 879 830,00 грн 3 % річних, 206 836,38 грн інфляційних втрат), 29 173 060,80 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами у кількості 68 штук за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 24.12.2014 № 24/12-14 в частині оплати за орендовані вагони у спірний період, неповернення 68 вагонів після розірвання вказаного договору, а також безпідставним зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог за односторонніми правочинами-заявами від 04.12.2018 № 23677, № 23678, №23679, № 23680.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 437 567,58 грн, з яких 1 102 586,01 грн основного боргу, 840 940,55 грн пені, 423 938,68 грн інфляційних втрат, 70 102,34 грн 3 % річних. В решті позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що оспорювані односторонні правочини-заяви від 04.12.2018 № 23678, № 23679, № 23680 відповідають фактичним обставинам щодо наявності заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з ремонту вагонів та відшкодування тарифів відповідно до п. 2.3, 3.1 договору від 24.12.2014 № 24/12-14. Також суд дійшов висновку щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати за 68 вагонів, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території за період січень-травень 2018 року відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, тому визнав законним проведений відповідачем залік зустрічних однорідних вимог заявою від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн, в зв`язку з чим вважав, що вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню з врахуванням оплати відповідно до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018. Суд здійснив власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідно до встановленої судом суми заборгованості. Відмовляючи в стягненні неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами у кількості 68 штук у розмірі 29 173 060,80 грн, суд прийшов до висновку про наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені належними доказами, та відсутність вини відповідача в їх неповерненні позивачу після закінчення строку дії договору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 скасовано в частині відмови у визнанні недійсним одного одностороннього правочину-заяви про зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677, та змінено в частині сум стягненого боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат. Резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 викладено у новій редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин-заяву від 04.12.2018 № 23677. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 122 589,00 грн боргу, 1 711 399,00 грн пені, 166 028,53 грн 3 % річних, 670 906,73 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 10.03.2020 постанову суду апеляційної інстанції від 20.01.2020 скасовано в частині визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,98 грн, вчиненого ТОВ "Металургтранс" у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог від 04.12.2018 № 23677, та стягнення заборгованості у розмірі 9 122 589,00 грн, пені - 1 711 399,00 грн, 3 % річних - 166 028,53 грн, інфляційних втрат - 670 906,73 грн, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції від 20.01.2020 залишено без змін.
За наслідками нового апеляційного розгляду справи в скасованій Верховним Судом 10.03.2020 частині суд апеляційної інстанції постановою від 30.06.2020 рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 змінив. Виклав його резолютивну частину у новій редакції, відповідно до якої позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 102 586,02 грн заборгованості, 1 049 380,71 грн пені, 87 473,74 грн 3 % річних, 470 792,02 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат зі сплати судового збору. Стягнув з позивача на користь відповідача 77 804,20 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. Витрати по сплаті судового збору за апеляційними скаргами поклав на скаржників.
Під час нового апеляційного розгляду справи в частині, скасованій постановою Верховного Суду від 10.03.2020, суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив неможливість використання відповідачем 68 вагонів у період з січня по травень 2018 року через існування форс-мажорних обставин (дії конвенційних заборон) з 15.03.2017, те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо повернення 68 вагонів із зони АТО і те, що в діях відповідача відсутня вина щодо неповернення цих вагонів позивачу. З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відповідач звільнений від обов`язку сплачувати позивачу 8 020 002,98 грн за оренду 68 вагонів у період січень-травень 2018 року відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, тому ці кошти вважаються помилково сплаченими відповідачем. Таким чином, суд вважав, що відповідач правомірно здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог за одностороннім правочином-заявою від 04.12.2018 № 23677 на суму 8 020 002,98 грн, який за висновками суду апеляційної інстанції відповідає положенням ст. 601 ЦК України (вимоги є зустрічними, однорідними, строк виконання їх настав, а також є безспірними). Додатково суд зазначив, що припинення позивачем договору є підставою для вимог відповідача про повернення переплати з орендної плати за користування 68 вагонами у розмірі 8 020 002,98 грн відповідно до положень ст.1212 ЦК України. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про зменшення заявленої до стягнення суми боргу на суму зустрічного зарахування, разом з тим здійснив власний розрахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з врахуванням умов договору від 24.12.2014 № 24/12-14, періодів прострочення відповідачем виконання господарського зобов`язання, часткових оплат відповідача та його заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.08.2020 відмовлено ТОВ "Металургтранс" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час нового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.
Вказана ухвала від 17.08.2020 мотивована тим, що постановою від 30.06.2020 у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Металургтранс" відмовлено, тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час нового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.08.2020 заяву ТОВ "Металургтранс" про виправлення арифметичної помилки у постанові цього суду від 30.06.2020 задоволено частково. В порядку ст. 243 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виправлено арифметичні помилки, допущені в постанові від 30.06.2020, а саме:
в мотивувальній частині постанови від 30.06.2020 суд постановив вважати правильним, що борг станом на 05.12.2018 становить 253 254,22 грн, пеня за період прострочення з 05.12.2018 по 04.04.2019 - 29 974,20 грн, інфляційні витрати за період грудень 2018 - березень 2019 року - 8 200,10 грн, 3 % річних за період прострочення з 05.12.2018 по 04.04.2019 - 2 498,00 грн;
в резолютивній частині постанови від 30.06.2020 суд постановив вважати вірною нову редакцію п. 2, 3 цієї частини постанови, за якою рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 змінено з викладенням його в новій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Металургтранс" та користь ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" 1 102 586,02 грн заборгованості, 876 248,56 грн пені, 423 887,12 грн 3 % річних, 73 046,21 грн інфляційних втрат, 37 159,70 грн судового збору за розгляд позовної заяви. В решті позову відмовити. Стягнути з ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" на користь ТОВ "Металургтранс" 78 252,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції".
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 (далі - з урахуванням ухвали від 18.08.2020) та рішенням суду першої інстанції від 05.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог (про визнання недійсним одностороннього правочину-заяви від 04.12.2018 № 23677 та стягнення з відповідача 9 122 589,00 грн боргу, 1 711 399,00 грн пені, 166 028,53 грн 3 % річних, 670 906,73 грн інфляційних втрат), у липні 2020 року ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п.1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 та рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
ТОВ "Металургтранс" у вересні 2020 року також подало до Касаційного господарського суду касаційні скарги:
на постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 в частині зміни рішення суду першої інстанції від 05.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (ст. 316, 317 ГПК України) та наявність випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 в частині зміни рішення суду першої інстанції від 05.09.2019, постановити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції від 05.09.2019;
на ухвалу апеляційного господарського суду від 17.08.2020 про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального (ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України) та матеріального (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") права та наявність випадку, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати ухвалу суду від 17.08.2020, постановити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 48 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем під час нового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі №904/1806/19 за касаційною скаргою ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" на постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 та рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав, передбачених п.1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Ухвалами від 29.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі №904/1806/19 за касаційною скаргою ТОВ "Металургтранс" на постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 в частині зміни рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та за касаційною скаргою ТОВ "Металургтранс" на ухвалу суду апеляційної інстанції від 17.08.2020 з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Ухвалами Верховного Суду від 29.10.2020 призначено касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" та касаційні скарги ТОВ "Металургтранс" до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.11.2020.
Від ТОВ "Металургтранс" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" (направлений поштою 02.09.2020), в якому відповідач заперечив доводи касаційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 в частині, що є предметом оскарження, - без змін.
13.11.2020 ТОВ "Металургтранс" подало до Верховного Суду доповнення до відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ютал-Транс". Оскільки ТОВ "Металургтранс" подало такі доповнення після спливу строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Компанія "Ютал-Транс", колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про залишення зазначених доповнень до відзиву без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.
ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" не скористалося своїм правом відповідно до ст.295 ГПК України та не подало до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційні скарги ТОВ "Металургтранс".
У судовому засіданні 18.11.2020 оголошено перерву до 25.11.2020.
24.11.2020 від ТОВ "Металургтранс" до Верховного Суду надійшли заперечення (з додатками) на промову керівника ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" Захарківа Р. М. у судовому засіданні 18.11.2020.
25.11.2020 ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" подало до Верховного Суду письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України щодо доводів ТОВ "Металургтранс", наведених у відзиві від 02.09.2020 на касаційну скаргу та доповненнях від 13.11.2020 до цього відзиву.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах позивача та відповідача доводи та заперечення відповідача проти касаційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга позивача та касаційні скарги відповідача необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2014 між ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" (орендодавець) та ТОВ "Металургтранс" (орендар) укладено договір № 24/12-14, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає на період дії цього договору в тимчасове користування вагони, які знаходяться у власності ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" і в фінансовому лізингу від ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль".
У договорі від 24.12.2014 № 24/12-14 сторони погодили, зокрема, такі умови:
передача вагонів орендодавцем орендарю здійснюється на станціях передачі, узгоджених сторонами (які розташовані на території України) з подальшим оформленням акта прийому-передачі вагонів (п. 2.1);
після закінчення строку дії оренди вагонів, у випадках дострокового припинення договору або часткового виводу із оренди вагонів за ініціативою однієї із сторін, орендар зобов`язаний повернути вагони орендодавцю на станціях передачі, погоджених сторонами, згідно з актом прийому-передачі (повернення) протягом 40 календарних днів з дати отримання листа орендодавця із вимогою про повернення вагонів із зазначенням станції прийому-передачі, вантажоотримувача, на митній території України (п. 2.4);
розмір орендної плати може бути змінений шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. У випадку, якщо сторона, яка отримала проєкт додаткової угоди про зміну розміру орендної плати, не здійснила підписання і не повернула його протягом 20 календарних днів з дати отримання такого проєкту стороні, ініціюючій зміни, договір вважається розірваним, а вагони мають бути повернуті орендодавцю у встановленому договором порядку протягом 40 календарних днів після спливу 20 календарних днів для погодження нового розміру орендної плати. Датою розірвання договору в такому випадку є дата повернення останнього вагона орендодавцю. При цьому сторони погодились, що розірвання договору з причини непогодження нового розміру орендної плати в будь-якому випадку не вважається односторонньою відмовою від договору, а є погодженим сторонами способом розірвання договору за взаємною згодою сторін (п. 4.3);
орендна плата нараховується за весь час знаходження вагонів в оренді у орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати підписання сторонами акта прийому-передачі вагонів з оренди, за винятком часу перебування вагонів в ремонтах, дії конвенційних заборон (обмежень) на перевезення на залізних дорогах, а також періоду знаходження вагонів моделі 19-758 у тимчасовому відстої (п. 4.4 договору у редакції додаткової угоди від 20.04.2015 № 2).
На виконання умов договору від 24.12.2014 № 24/12-14 ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" передало в оренду ТОВ "Металургтранс" 325 залізничних вагонів.
Пунктом 6.9 договору сторони узгодили, що орендар не має права використовувати вагони в зоні АТО (антитерористичної операції), як вона визначена чи буде визначена в законодавстві України, протягом дії цього договору оренди, за виключенням тих вагонів, які на дату підписання цього договору знаходяться в такій зоні.
Додатковою угодою від 16.11.2015 № 10 сторони домовились виключити з тексту договору від 24.12.2014 № 24/12-14 пункт 6.9 щодо заборони використання вагонів у зоні АТО.
Відповідач здійснював господарську діяльність та використання вагонів, в тому числі в зоні АТО.
У п. 12.1 договору передбачено, що сторона договору звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання за договором, якщо це невиконання стало наслідком дії обставин непереборної сили.
Відповідно до п. 12.2 договору сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин.
24.03.2017 відповідач направив позивачу лист № 8363, в якому зазначив про існування форс-мажорних обставин, якими є дія з 15.03.2017 конвенційних заборон (обмежень) щодо переміщення вагонів через лінію розмежування Донецької і Луганської областей.
Із березня 2017 року по травень 2018 року відповідач щомісячно підписував акти здачі-прийняття робіт (надання послуг з оренди вагонів) (далі - акти) та вносив орендну плату за всі 325 вагонів, в тому числі за 68 вагонів, що перебували у зоні АТО.
31.05.2018 сторони уклали додаткову году № 31, якою погодили, що орендна плата за користування 68 вагонами, що перебувають у зоні АТО, не нараховується орендодавцем та не сплачується орендарем.
З червня по серпень 2018 року ТОВ "Металургтранс" сплачувало орендну плату за 257 вагонів, за виключенням 68 вагонів, які перебувають у зоні АТО.
За період серпень-листопад 2018 року ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" були складені акти за оренду 257 вагонів на загальну суму 15 473 162,64 грн.
Починаючи з серпня 2018 року відповідач припинив підписання актів, а грошові кошти з орендної плати у розмірі 15 473 162,64 грн за актами за серпень-листопад 2018 року сплатив частково в сумі 4 901 949,62 грн, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за оренду вагонів у період з серпня по листопад 2018 року у розмірі 10 571 213,02 грн.
Суди також встановили, що позивач направив відповідачу лист від 20.07.2018 №343 про внесення змін у договір в частині встановлення нового розміру орендної плати шляхом підписання додаткової угоди від 20.07.2018 № 32.
У зв`язку з відсутністю відповіді відповідача на зазначену пропозицію, позивач, керуючись умовами п. 4.3 договору від 24.12.2014 № 24/12-14 (щодо можливості розірвання договору через непогодження сторонами нового розміру орендної плати за користування вагонами), направив відповідачу лист від 10.08.2018 № 379, в якому вказав, що договір вважається розірваним та просив відповідача повернути усі вагони з оренди в строк 40 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору.
У період з 08.08.2018 по 04.11.2018 відповідачем було повернуто позивачу 257 вагонів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вагонів з оренди та визнається сторонами, вагони у кількості 68 штук відповідачем не повернуто.
У листі від 31.08.2018 № 421 позивач просив відповідача повернути решту 68 вагонів на вказані у листі станції приписки, у відповідь на що отримав від відповідача лист від 06.09.2018 № 19495, в якому останній повідомив, що немає можливості повернути 68 вагонів через існування форс-мажорних обставин, якими є дія з 15.03.2017 конвенційних заборон (обмежень) щодо переміщення вагонів через лінію розмежування Донецької і Луганської областей, на підтвердження чого додав копії сертифіката від 24.04.2017 № 238/05-4 та висновку від 24.04.2017 № 1339/2/21-10.3 Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України), а також зазначив, що виконання відповідачем обов`язку щодо повернення 68 вагонів із оренди продовжується до припинення дії форс-мажорних обставин.
Посилаючись на існування вказаних вище форс-мажорних обставин, а також на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України (яка передбачає звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає), відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 020 002,98 грн шляхом подання заяви від 04.12.2018 № 23677.
Заява від 04.12.2018 № 23677 про зарахування зустрічних однорідних вимог обґрунтована тим, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу у період січень-травень 2018 року орендну плату за 68 вагонів на загальну суму 8 020 002,98 грн, а відповідачем помилково сплачені ці кошти, оскільки відповідач звільняється від сплати орендних платежів за 68 вагонів у цей період в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України через існування форс-мажорних обставин, які не залежать від волі останнього.
Таким чином, відповідач здійснив зарахування належних на його думку до повернення йому позивачем помилково сплачених коштів в сумі 8 020 002,98 грн за оренду 68 вагонів у період січень-травень 2018 року в рахунок погашення свого боргу перед позивачем за актами за серпень 2018 року на суму 3 683 761,66 грн (повністю) та за вересень 2018 року на суму 4 336 241,32 грн (частково) та вважав, що вказані зустрічні зобов`язання сторін на суму 8 020 002,98 грн є припиненими відповідно до ст. 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 601, 602 ЦК України.
Крім того, у заяві № 23677 відповідач зазначив, що після зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі цієї заяви залишок боргу у відповідача перед позивачем по акту за вересень 2018 року складає 1 701 878,24 грн.
Заявами від 04.12.2018 № 23678 (на суму 359 421,97 грн), № 23679 (на суму 937 139,70 грн), № 23680 (на суму 152 062,35 грн) ТОВ "Металургтранс" відповідно до ст. 202, 203 ГК України, ст. 601, 602 ЦК України здійснило зарахування належних до відшкодування йому позивачем витрат по оплаті тарифів та вартості ремонту вагонів позивача згідно відповідних звітів на загальну суму 1 448 624,02 грн в рахунок погашення залишку заборгованості відповідача перед позивачем на вказану суму за актом за вересень 2018 року.
За розрахунками відповідача після зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № 23677, № 23678, № 23679, № 23680 залишок боргу у відповідача перед позивачем по акту за вересень 2018 року становив 253 254,22 грн.
Таким чином, відповідач за заявами від 04.12.2018 № 23677, № 23678, № 23679, №23680 здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 9 468 627,00 грн (за актом за серпень 2018 року повністю та частково за актом за вересень 2018 року).
Посилаючись на неправомірність здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяв від 04.12.2018 № 23677, №23678, № 23679, № 23680 на загальну суму 9 468 627,00 грн, зазначаючи про існування у відповідача боргу у розмірі 10 571 213,02 грн за оренду вагонів у період з серпня по листопад 2018 року, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив:
визнати недійсними односторонні правочини-заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.12.2018 № 23677, № 23678, № 23679, № 23680;
стягнути з відповідача заборгованість за орендними платежами за період серпень-листопад 2018 року в розмірі 10 571 213,02 грн та нараховані на цю суму боргу 2 478 737,67 грн пені, 879 830,00 грн 3 % річних, 206 836,38 грн інфляційних втрат;
стягнути з відповідача 29 173 060,80 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими вагонами у кількості 68 штук за період з 11.10.2018 по 23.04.2019 відповідно до ст. 785 ЦК України.
Переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 в частині, скасованій постановою Верховного Суду від 10.03.2020 (про визнання недійсним одностороннього правочину-заяви від 04.12.2018 № 23677 та стягнення з відповідача 9 122 589,00 грн боргу, 1 711 399,00 грн пені, 166 028,53 грн 3 % річних, 670 906,73 грн інфляційних втрат), суд апеляційної інстанції постановою від 30.06.2020 (з урахуванням ухвали від 18.08.2020) рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 змінив. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 102 586,02 грн заборгованості, 876 248,56 грн пені, 423 887,12 грн 3 % річних, 73 046,21 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог позивача відмовив з підстав їх необґрунтованості.
У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 30.06.2020 (з урахуванням ухвали від 18.08.2020) та рішення суду першої інстанції від 05.09.2019 у частині відмови у задоволенні позовних вимог (про визнання недійсним одностороннього правочину-заяви від 04.12.2018 № 23677, стягнення з відповідача 9 122 589,00 грн боргу та нараховані на цю суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат) з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст.287 ГПК України.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ТОВ "Компанія "Ютал-Транс" вказало, що:
судами попередніх інстанцій не було враховано правових позицій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 23.10.2018 у справі № 910/18256/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, щодо необхідності дослідження наявності всіх умов для здійснення зарахування зустрічних вимог на підставі ст. 601 ЦК України, в тому числі безспірності вимог, в результаті чого суди дійшли необґрунтованого висновку, що оспорюваний односторонній правочин-заява від 04.12.2018 № 23677 відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, зокрема, щодо безспірності;
судами не було враховано також і правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 10.05.2018 у справі № 910/14259/17, від 11.07.2018 у справі №905/1510/17, від 06.03.2019 у справі № 905/1851/17, від 03.04.2019 у справі №905/1472/17, щодо застосування приписів ст. 614, 617, 623 ЦК України, ч. 6 ст.762 ЦК України, ст. 218 ГК України, ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" у подібних правовідносинах, в результаті чого суд апеляційної інстанції неправомірно погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань та щодо відсутності підстав для сплати відповідачем орендної плати за 68 вагонів у період січень-травень 2018 року;
не врахувавши висновки Верховного Суду України, наведені у постановах від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15, та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18 та від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, щодо застосування ст. 1212 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Також ТОВ "Компанія "Ютал-Транс", посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, зазначило:
в частині встановлення питання спірності зарахованих за правочином-заявою від 04.12.2018 № 23677 зустрічних однорідних вимог на суму 8 020 002,98 грн, судами не було досліджено зібраних у справі доказів у їх сукупності, а саме претензійної переписки між сторонами, в якій позивач заперечував проти відсутності у відповідача боргу у період, який відповідач включив до оспорюваного одностороннього-правочину заяви від 04.12.2018 № 23677;