ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/14900/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ковтуна С. А.
від 17.02.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Майданевича А. Г., Ткаченка Б. О., Суліма В. В.
від 02.09.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто"
про зобов?язання вчинити дії та стягнення 410 215,30 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна"
про стягнення 1 756 674,65 грн
за участю представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом): Литвин В. О., Лихвар В. В.
відповідача (позивача за зустрічним позовом): Захарчук І. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог.
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" про:
- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на видаткових накладних: № РН-0000600 від 03.05.2018, № РН-0001428 від 27.08.2018, № РН-0001453 від 30.08.2018, № РН-0001479 від 31.08.2018, № РН-0001519 від 07.09.2018, № РН-0001520 від 07.09.2018, № РН-0001537 від 13.09.2018, № РН-0001538 від 3.09.2018, № РН-0001574 від 17.09.2018, № РН-0001612 від 20.09.2018, № РН-0001613 від 20.09.2018, № РН-0001614 від 20.09.2018, № РН-0001639 від 24.09.2018, № РН-0001865 від 19.10.2018, № РН-0001870 від 19.10.2018, № РН-0001871 від 19.10.2018, № РН-0001872 від 19.10.2018, № РН-0001928 від 24.10.2018, № РН-0001929 від 24.10.2018, № РН-0001930 від 24.10.2018, № РН-0001948 від 26.10.2018, № РН-0001964 від 29.10.2018, № РН-0001971 від 30.10.2018, № РН-0001976 від 30.10.2018, № РН-0001986 від 30.10.2018, № РН-0001987 від 30.10.2018, № РН-0002018 від 31.10.2018, № РН-0002025 від 31.10.2018, № РН-0002026 від 31.10.2018, № РН-0002096 від 08.11.2018, № РН-0002102 від 12.11.2018, № РН-0002104 від 12.11.2018, № РН-0002183 від 21.11.2018, № РН-0002251 від 29.11.2018, № РН-0002326 від 13.12.2018, № РН-0002327 від 13.12.2018, № РН-0000031 від 17.01.2019, № РН-0000041 від 22.01.2019, № РН-0000062 від 24.01.2019, № РН-0000098 від 31.01.2019, № РН-0000264 від 06.03.2019, № РН-0000267 від 06.03.2019, № РН-0000268 від 06.03.2019, № РН-0000269 від 06.03.2019, № РН-0000276 від 07.03.2019, № РН-0000306 від 14.03.2019, № РН-0000349 від 21.03.2019, № РН-0000371 від 22.03.2019, № РН-0000467 від 10.04.2019, № РН-0000517 від 18.04.2019, № РН-0000599 від 07.05.2019, № РН-0000610 від 08.05.2019, № РН-0000652 від 16.05.2019 (всього 53 видаткові накладні);
- стягнення заборгованості за договором поставки № 313/17 від 28.07.2017 у розмірі 410 215,30 грн, з яких: 364 595,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 3 529,70 грн - інфляційні нарахування, 27 631,52 грн - пеня, 14 459,08 грн - штраф у розмірі 7%.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 313/17 від 28.07.2017, а саме: відмовляється підписувати 53 видаткові накладні, за якими позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а також повністю або частково не оплачує поставлений позивачем та прийнятий ним товар за 10 (десятьма) непідписаними та 3 (трьома) підписаними видатковими накладними, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованості з оплати поставленого товару у розмірі 364 595,00 грн, від сплати якої позивач ухиляється.
12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн боргу за договором поставки № 304/17 від 12.06.2017.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на виконання умов укладеного з відповідачем за зустрічним позовом договору поставки № 304/17 від 12.06.2017 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" грошові кошти у розмірі 1 756 674,65 грн за товар, зазначений у 53-х непідписаних видаткових накладних, на які посилається позивач за первісним позовом, який фактично не був поставлений.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
28.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" (покупець) був укладений договір поставки № 313/17 від 28.07.2017 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали (далі по тексту - товар), а Покупець зобов`язався прийняти товар у власність та оплатити його в порядку і на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 1.2. договору артикул, найменування, кількість товару, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару, визначаються сторонами у специфікаціях, які після їх підписання є невід`ємною частиною договору.
У подальшому 31.07.2017 та 18.10.2017 між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід`ємними частинами.
Умови поставки товару визначені у розділі 4 договору, відповідно до якого:
- поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання замовлень Покупця (пункт 4.1. договору);
- замовлення на поставку конкретної партії товару надсилається Покупцем на адресу Постачальника засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів для товару виробництва постачальника та 21 (двадцять один) календарний день для імпортованого товару до бажаної дати поставки чергової партії товару (пункт 4.3. договору);
- перед днем поставки Постачальник оформлює специфікацію та виставляє рахунок-фактуру. Специфікація відображає кінцеві дані для поставки товару, які були погоджені сторонами на підставі замовлення Покупця. Постачальник направляє Покупцю електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану специфікацію для остаточного узгодження умов поставки (зокрема, асортименту та кількість товару, ціну одиниці товару та загальну вартість партії товару) з Покупцем. Після отримання специфікації Покупець зобов`язаний направити (повернути) електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Покупця зазначену специфікацію, що підтверджує погодження сторонами умов поставки відповідної партії товару та його наявність і готовність для передачі Покупцю. Оригінал специфікації передається Покупцю разом із відповідною партією товару. Покупець зобов`язаний підписати специфікацію та направити один екземпляр Постачальнику в день підписання поштою або кур`єром (пункт 4.6. договору);
- поставка товару відбувається на умовах FCA (пункт поставки - склад Постачальника) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Incoterms" в редакції 2010 року (пункт 4.7. договору);
- датою поставки (перехід права власності та ризику знищення товару) є дата видаткової накладної на товар (товарно-транспортної накладної), оформленої належним чином та підписаної сторонами (пункт 4.8. договору);
- зобов`язання Постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної) (пункт 4.9. договору);
- разом з товаром Постачальник зобов`язаний передати Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на оплату вартості (ціни) поставленого товару, видаткову накладну (товарно-транспортну накладну) на загальну кількість поставленого товару, виписаною датою поставки товару. Постачальник зобов`язаний надати (надіслати) Покупцю податкову накладну, зареєстровану в установленому податковим законодавством порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 4.10. договору).
Порядок здійснення розрахунків визначений сторонами у розділі 3 договору, відповідно до якого:
- оплата товару/партії товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в цьому договорі, або в іншій формі, не забороненій законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні (пункт 3.1. договору);
- оплата товару здійснюється Покупцем на підставі рахунку-фактури, наданого Постачальником. У випадку надання сканкопії або факсокопії рахунку-фактури, Постачальник зобов`язаний надати оригінал рахунку-фактури разом з товаром (пункт 3.2. договору);
- оплата товару/партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній, у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400 000 грн (пункт 3.3. в редакції додаткової угоди № 2 від 18.10.2017 до договору);
- зобов`язання Покупця з оплати товару/партії товару вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.4. договору).
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на 53-х видаткових накладних, що стосуються поставки товару у 2018, 2019 роках за переліком, наведеним у касаційній скарзі, та про стягнення заборгованості за договором поставки № 313/17 від 28.07.2017 у розмірі 410 215,30 грн, з яких: 364 595,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 3 529,70 грн - інфляційні нарахування, 27 631,52 грн - пеня, 14 459,08 грн - штраф у розмірі 7%.
Звертаючись з первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" послалося на те, що ним у 2018, 2019 роках на виконання умов договору поставки № 313/17 від 28.07.2017 за зазначеними у касаційній скарзі видатковими накладними була здійснена поставка товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Тінторетто", який прийняв цей товар, однак в порушення умов договору поставки не підписав ці 53 видаткові накладні, з яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінторетто":
- 43 видаткові накладні оплатило повністю, проте не підписало ці накладні;
- 1 (одну) накладну: № РН-0000098 від 31.01.2019 на суму 153 057,52 грн оплатило частково на суму 7 289,50 грн;
- 9 (дев`ять) накладних: 1) № РН-0000264 від 06.03.2019 на суму 7 257,60 грн, 2) № РН-0000267 від 06.03.2019 на суму 44 517,60 грн, 3) № РН-0000268 від 06.03.2019 на суму 22 742,46 грн, 4) № РН-0000269 від 06.03.2019 на суму 33 808,48 грн, 5) № РН-0000276 від 07.03.2019 на суму 10 280,52 грн, 6) № РН-0000306 від 14.03.2019 на суму 66 413,58 грн, 7) № РН-0000467 від 10.04.2019 на суму 16 509,48 грн, 8) № РН-0000517 від 18.04.2019 на суму 1 678,56 грн, 9) № РН-0000610 від 08.05.2019 на суму 847,86 грн що у загальній сумі складає 204 056,14 грн, не оплатило повністю.
Також зазначає про те, що у 2019 році на виконання умов договору поставки № 313/17 від 28.07.2017 за трьома видатковими накладними № РН-0000162 від 15.02.2019 на суму 110 211,36 грн, № РН-0000163 від 15.02.2019 на суму 30 127,68 грн, № РН-0000167 від 15.02.2019 на суму 12 910,32 грн була здійснена поставка товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Тінторетто", який прийняв цей товар, підписав ці видаткові накладні, однак не оплатив ці накладні повністю.
За твердженням позивача заборгованість відповідача за підписаними та непідписаними видатковими накладними у загальній сумі становить 364 595,00 грн, на яку позивач нарахував інфляційні втрати, пеню та штраф.
12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн боргу за укладеним між ним та відповідачем за зустрічним позовом договором поставки № 304/17 від 12.06.2017, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на виконання умов зазначеного договору поставки № 304/17 від 12.06.2017 в порядку передоплати перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" грошові кошти у розмірі 1 756 674,65 грн за товар, зазначений у 53-х непідписаних видаткових накладних, на які послався позивач за первісним позовом, однак товар за цими накладними фактично не був поставлений, з огляду на що відповідач за зустрічним позовом відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України має повернути позивачу за зустрічним позовом суму попередньої оплати.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, первісний позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" 368 124,70 грн боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 27 631,52 грн пені, 14 459,08 грн штрафу та 6 153,23 грн судового збору. В іншій частині позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна поставка товару здійснювалася саме на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 313/17 від 28.07.2017, докази існування іншого правочину відсутні, факт постачання товару за цим договором за спірними непідписаними видатковими накладними підтверджується документами податкового обліку сторін, а також актом звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, який є непрямим доказом у справі; факт існування у відповідача перед позивачем за первісним позовом простроченої заборгованості за товар, отриманий у 2019 році, є доведеним, визначений позивачем за первісним позовом розмір заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, пені та штрафу є арифметично правильним.
Відмовляючи у задоволення первісного позову в частині зобов`язання відповідача за первісним позовом підписати спірні видаткові накладні, суди виходили з того, що ця вимога не стосується захисту прав позивача за первісним позовом як продавця за договором поставки, суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав, а її задоволення судом призведе до втручання у господарську діяльність суб`єкта господарювання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що доведеність факту постачання/отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" спростовує його доводи про неотримання товару та про те, що платежі носили характер попередньої оплати. Крім того такий спосіб платежу як передоплата не був встановлений договором, умови якого передбачають оплату товару/партії товару на умовах відстрочення платежу, доказів зміни сторонами такого порядку розрахунку сторони не надали, позивач за зустрічним позовом здійснив оплату видаткових накладних згідно із зазначеним ним призначенням платежу саме як оплату за отриманий товар.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити повністю.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник послався на пункт 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті:
- з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 664, 692, 693 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 46, 50, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.1., 2.2., 2.4., 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995,
та
- з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 73, 74, 76 - 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права:
- статей 664, 692 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 46, 50, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, пунктів 2,1., 2.2., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, щодо підтвердження руху активів та факту постачання товару за спірними поставками виключно на підставі даних податкового обліку та частково на підставі акта звірки, за умови відсутності первинних документів;
- статті 693 Цивільного кодексу України стосовно повернення покупцю сплачених коштів за товар, який не було поставлено постачальником за умови оплати товару на підставі укрупнених платежів без прив`язки до кожної конкретної поставки товару.
За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що обставини вчинення господарської операції може підтверджуватися іншими ніж первинні документи доказами, зокрема документами податкового обліку платника податку учасника спірної господарської операції, оскільки:
- неправильно застосували положення пункту 14.1.181. статті 14, статті 46, пункту 187.1. статті 187, статті 198, пунктів 201.1., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, положення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, не врахували, що податкові накладні за спірними поставками та відомості податкових декларацій не є свідченням руху активів за спірними накладними, не підтверджують фізичного переміщення товару, а тому не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 Цивільного кодексу України;
- не врахували те, що податкові накладні та декларації сторін за спірними поставками не можуть бути єдиними доказами по справі, що підтверджують факт поставки товару без наявності інших належних та допустимих доказів;
- неправильно застосували положення статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 46, 50, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, пунктів 2,1., 2.2., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, не врахували те, що відповідно до цих норм підтвердженням реального руху активів можуть бути обставини виробництва товару та здійснення його перевезення, зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, залишили поза увагою те, що такі докази відсутні в матеріали цієї справи, а за відсутності первинних документів, в яких відображаються вчинені господарські операції, подані до податкового органу податкові накладні та декларації, що складаються на підставі таких первинних документів, не можуть бути доказом поставки товару;
- не застосували статтю 50 Податкового кодексу України, не врахували те, що податкові накладні складає та реєструє постачальник, а покупець лише отримує податковий кредит за господарською операцією, який повинен відобразити у податковій звітності, однак будь-які відомості у податковій звітності, у тому числі помилкові щодо податкового кредиту, відповідно до положень статті 50 Податкового кодексу України можуть бути відкориговані покупцем у майбутніх періодах, на що у відповідача за первісним позовом є три роки, як не сплили;
- дійшли помилкового висновку про те, що першою подією була поставка товару, порушили статті 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, не врахували та не дослідили належним чином встановлений договором поставки порядок оплати товару, не врахували те, що цей порядок не був сталим та не передбачав виключно оплату після отримання товару, не врахували те, що відповідач за первісним позовом здійснював оплату товару укрупненими сумами, внаслідок чого позивач за первісним позовом мав можливість зараховувати оплату товару, виходячи з наявного в нього залишку наперед авансованих коштів, залишили поза увагою те, що видаткові та податкові накладні датовані пізніше заказів-нарядів;
- в порушення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України не дослідили кожну спірну поставку товару та кожну окрему видаткову накладну, а зробили лише узагальнюючі висновки про доведення факту постачання товару за договором, не врахували те, що при підписані видаткові накладні не є належними доказами поставки товару по договору, оскільки їх відомості не дають змогу дослідити та підтвердити факт постачання товару, встановити та ідентифікувати осіб, які приймали участь у господарській операції, не дослідили оригінали цих видаткових накладних;
- дійшли помилкового висновку про те, що акт звірки рахунку є непрямим доказом поставки/отримання товару за договором, оскільки неправильно застосували норм матеріального права, зокрема положення статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 46, 50, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, пунктів 2,1., 2.2., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до яких акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським обліковим документом та не є належним доказом факту здійснення господарських операцій, а також порушили норми процесуального права, які не містять такого поняття як "непрямий доказ", залишили поза увагою те, що підписаний між сторонами у справі акт звірки стосується виключно поставки товару у 2018 році та не має відношення до спірної поставки товару у 2019 році, у відповідача за первісним позовом оригінал цього акту відсутній.
Також скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення статті 693 Цивільного кодексу України, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для повернення коштів за товар, який був оплачений та не поставлений.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення прийняті при повному з`ясуванні усіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У спростування доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статей 664, 692, 693 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 46, 50, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, пунктів 2.1., 2.2., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, позивач за первісним позовом посилається наявність відповідних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18.
Також позивач за первісним позовом зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо не дослідження судами попередніх інстанцій оригіналів трьох підписаних видаткових накладних, оскільки ці доводи не відповідають дійсності та спростовуються аудіозаписами судових засідань судів попередніх інстанцій, що є доказом дослідження судами оригіналів цих доказів.
В заперечення доводів скаржника про те, що встановлений договором поставки порядок оплати товару не був сталив та відповідач за первісним позовом здійснював оплату товару укрупненими платежами позивач за первісним позовом зазначає про те, що суди попередніх інстанцій досліджували ці обставини та встановили, що договір поставки не містить умов щодо попередньої оплати товару, а відповідач за первісним позовом не здійснював авансових платежів. Також зазначає про те, що жодна з наявних у матеріалах справи податкових накладних не виписана та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму попередньої оплати, а лише на суму поставки товару, що і було першою подією, скаржник не надав жодного первинного документу, який би підтверджував попередню оплату товару.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечене законом, зокрема статтею 15 Цивільного кодексу України. Перелік способів захисту порушеного права та/або інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України та не є вичерпним.
За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання первинних документів, оскільки такі документи підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.
Як вбачається позивач за первісним позовом заявив вимогу про зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме: підписати видаткові накладні.
Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже заявлена позивачем за первісним позовом вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії: підписати видаткові накладні є за своєю суттю вимогою про зобов`язання підписати первинні документи, прийняти товар шляхом підписання видаткових накладних.