ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 914/782/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфорас"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 (головуючий суддя Дубник О. П., судді Зварич О. В., Кордюк Г. Т.)
у справі № 914/782/16
за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "АСП ТРЕЙД ГРУП", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфорас" та 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління"
про скасування рішень щодо приватизації державного майна
(у судовому засіданні взяв участь прокурор Збарих С. М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року заступник прокурора Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, в якому просив скасувати:
- наказ РВ ФДМ по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", що зданий в оренду;
- наказ РВ ФДМ по Львівській області від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська";
- наказ РВ ФДМ по Львівській області від 05.05.2008 № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду".
2. Обґрунтовуючи звернення із зазначеним позовом до Господарського суду Львівської області, прокурор посилається, на те що відповідач, приймаючи оскаржувані накази, діяв за відсутності передбачених законом для цього підстав, накази щодо приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" шляхом продажу належних державі акцій були прийняті з порушенням чинного законодавства.
Первісний розгляд справи
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.07.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 914/782/16 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", що зданий в оренду". Скасовано наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області від 05.05.2008 № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду". Скасовано наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська".
4. Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі №914/782/16 рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
5. Скасовуючи вказані судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вказала на необхідність чіткого встановлення, у який саме спосіб має здійснюватися приватизація зданого в оренду ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" та чи було дотримано законодавство про приватизацію при перетворенні орендних підприємств у ВАТ; коли та на якій стадії процедури приватизації об`єкта, реалізується право працівників підприємства на пільговий продаж акцій, та чи взагалі в даному випадку здійснював державний орган приватизації продаж належних державі акцій ВАТ, створеного у процесі приватизації; суди чітко не вказали, який саме пункт Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, що застосовується для визначення розміру статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі державного (комунального) майна під час приватизації (корпоратизації) був порушений при визначенні початкової вартості об`єкта приватизації та помилково застосували норму ст. 12.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до спірних правовідносинах, оскільки вона регулює порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості у податкових відносинах. Відтак, при оцінці наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" для правильного вирішення спору судам слід перш за все перевірити дотримання вимог цієї постанови, і у разі визнання цього наказу незаконним, чітко вказати, які саме положення цієї Методики було порушено відповідачем. Зазначивши про порушення вимог абз. 1 ч. 7 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", яка передбачає, що створення господарських організацій на базі об`єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного капіталу, суди не обґрунтували мотиви, за якими не застосовують абзац другий цієї частини, що передбачає, що обмеження, встановлені абзацом першим частини сьомої цієї статті, не поширюються на випадки перетворення орендних підприємств у господарські товариства відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
6. Крім того, за висновком суду касаційної інстанції, суди не перевірили наявність підстав для здійснення прокурором представництва держави в господарському суді у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
7. За результатом нового розгляду ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.04.2019 позов заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ПАТ "Львівська вугільна компанія", ТОВ "АСП ТРЕЙД ГРУП", ТОВ "Іфорас", ТОВ " Вантажно-транспортне управління " про скасування рішень щодо приватизації державного майна та його оцінку залишено без розгляду.
8. Місцевий господарський суд зазначив, що неподання прокурором протягом тривалого часу оригіналів документів, необхідних для вирішення даного спору, які були витребувані ухвалою суду від 21.02.2019, перешкоджає всебічному і об`єктивному дослідженню правомірності заявлених позовних вимог у справі, з`ясуванню всіх обставин даної справи, належній оцінці доказів та прийняттю судом законного і обґрунтованого рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. А також, що прокурор належним чином не обґрунтував та не довів достатніх правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, зокрема, прокурор не надав доказів невиконання чи неналежного виконання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів та не обґрунтував чому позивач самостійно не звернувся із даним позовом до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2019 скасовано, справу №914/782/16 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області.
10. Апеляційний господарський суд виходив з того, що сам факт не звернення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду, що прокурор належним чином не обґрунтував та не довів достатніх правових підстав для звернення з даним позовом в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, зокрема, прокурор не надав доказів невиконання чи неналежного виконання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів та не обґрунтував чому позивач самостійно не звернувся із даним позовом до суду.
12. Також апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого суду в частині наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на неподання прокурором протягом тривалого часу оригіналів документів, необхідних для вирішення даного спору, які були витребувані ухвалою суду.
13. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом в ухвалі від 21.02.2019 не зазначено причин витребування відповідних доказів саме в оригіналі. Не обґрунтовано, чому саме відсутність оригіналів витребуваних доказів перешкоджає розгляду справи, при наявних належним чином засвідчених копіях. Також при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував пункти 4 та 8 частини 1 статті 226 ГПК України, які є взаємовиключними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Третя особа 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іфорас" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.04.2019 просить залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
15. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано, зокрема, норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим суд дійшов помилкових висновків щодо того, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави при зверненні з позовом у справі № 914/782/16 та скасував ухвалу про залишення позову заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України без розгляду.
16. Також, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом правомірно залишено позов заступника прокурора Львівської області з підстав ненадання останнім витребуваних судом оригіналів документів, а висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості розгляду даної справи за наявними в ній копіями документів є помилковими.
Позиція інших учасників справи
17. Прокурор подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
18. Прокурор зазначає, що останнім надано обґрунтування наявності порушення інтересів держави, зазначено орган, який наділений відповідними повноваженнями і вказано на неналежне та неефективне здійснення зазначеним органом цих повноважень, а також, з посиланням на обставини листування з Позивачем, з питання спірних правовідносин, обґрунтовано наявність виключного випадку для застосування прокурором процесуальних повноважень. Вважає, що ухвала місцевого господарського суду у даній справі постановлена судом першої інстанції без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, щодо наявності підстав для звернення Прокурора до суду з позовом.
19. Також прокурор посилається на взаємовиключність підстав, з яких суд першої інстанції залишив позов без розгляду.
20. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
22. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Щодо суті касаційної скарги
24. У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" тим, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, як органом уповноваженим на здійснення функцій представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, не вжито заходів щодо повернення цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська".
25. Прокурор зазначив, що правовідносини пов`язані із незаконним вибуттям цілісного майнового комплексу із державної власності становлять суспільний та публічний інтерес, а незаконність рішення органу приватизації, на підставі якого майно вибуло з державної власності не відповідає суспільному інтересу. За таких обставин, прокурор звернувся з цим позовом до суду в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у вугільно-промисловому комплексі, з метою відновлення законності у питані приватизації державного майна.
26. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно з частиною 2 статті 121 Конституції України (в редакції, яка діяла станом на час подання позову) було передбачено, що одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
28. Положення пункту 2 частини 1 статті 121 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
29. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла станом на час подання позову) Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
30. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
31. Згідно з абз. 3 частини 1 статті 2 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позовної заяви) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.