Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 127/31869/18
провадження № 51-4190км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Круценко Т. В.,
захисника Федишина Р. В.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020010003754, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діяннях обвинуваченого є склад злочину.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що відповідно до цивільно-правового договору від 01.10.2017 року був прийнятий на посаду представника торговельного ФОП ОСОБА_2 . При прийнятті на вказану посаду, 01.10.2017 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого останній приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі в установленому порядку передані йому під звіт товарно-матеріальні цінності та кошти, а також ті товарно-матеріальні цінності та кошти, що будуть надходити йому під звіт.
Під час проведення звірки ФОП ОСОБА_2 з контрагентами, яких обслуговував ОСОБА_1, встановлено, що в деяких контрагентів, по яких існувала дебіторська заборгованість, в дійсності така заборгованість відсутня, оскільки вони надавали ОСОБА_1 грошові кошти за поставлений товар.
Так, в період з 22.06.2018 року по 31.07.2018 року, ОСОБА_1, знаходячись у
м. Вінниці, отримав від ОСОБА_3 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 81660 від 21.06.2018 року грошові кошти в сумі 490 грн 25 коп., від ОСОБА_4 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 82212 від 22.06.2018 року грошові кошти в сумі 3 572 грн 84 коп. та видаткової накладної
№ 83621 від 26.06.2018 року грошові кошти в сумі 10 044 грн, від ОСОБА_5 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 84994 від 28.06.2018 року грошові кошти в сумі 312 грн 39 коп. та видаткової накладної № 89170 від 05.07.2018 року грошові кошти в сумі 206 грн 01 коп., від ОСОБА_6 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 91099 від 10.07.2018 року грошові кошти в сумі 1 264 грн 89 коп. та видаткової накладної № 95338 від 17.07.2018 року грошові кошти в сумі 335 грн 95 коп., від ОСОБА_7 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 96804 від 19.07.2018 року грошові кошти в сумі
202 грн, від ОСОБА_8 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної
№ 97852 від 20.07.2018 року грошові кошти в сумі 369 грн 05 коп., від ОСОБА_9 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 99072 від 24.07.2018 року грошові кошти в сумі 286 грн 62 коп., від ОСОБА_10 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 91312 від 10.07.2018 року грошові кошти в сумі
447 грн 98 коп., від ОСОБА_11 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 101871 від 30.07.2018 року грошові кошти в сумі 226 грн 85 коп., від ОСОБА_12 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 102551 від 31.07.2018 року грошові кошти в сумі 255 грн 41 коп., від ОСОБА_13 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 98643 від 31.07.2018 року грошові кошти в сумі 857 грн 56 коп., від ОСОБА_14 в якості оплати за товар згідно видаткової накладної № 101280 від 27.07.2018 року грошові кошти в сумі
576 грн 63 коп. В подальшому у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення грошових коштів, які були йому ввірені для доставки в касу ФОП ОСОБА_2 . Реалізовуючи вказаний умисел, не маючи наміру виконувати покладені на нього згідно посадової інструкції обов`язки, ОСОБА_1, будучи матеріально відповідальною особою, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, привласнив грошові кошти, які повинен був внести в касу
ФОП ОСОБА_2 Привласнені кошти розтратив, обернувши їх на власні побутові потреби, чим завдав ФОП ОСОБА_2 майнову шкоду у вищезазначених розмірах.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України. Натомість, вказані докази у своїй сукупності не отримали відповідної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого. Крім того, вказує, що в порушення приписів статей 404, 419 КПК України суд апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, клопотання прокурора про безпосереднє дослідження доказів залишив поза увагою, нічого не зазначивши в ухвалі про нього та безпідставно залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Федишин Р. В.заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них.