Постанова
іменем України
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 635/108/19
провадження № 51-4188км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Іщенка Валерія Миколайовича на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 червня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Харківський районний суд Харківської області ухвалою від 02 червня 2020 року задовольнив клопотання прокурора та обрав обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів (до 31 липня 2020 року).
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, захисник Іщенко В. М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 22 червня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Іщенка В. М. на вказану ухвалу місцевого суду, мотивувавши відмову тим, що чинними нормами кримінального процесуального закону не передбачено порядку апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Іщенко В. М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки апеляційний суд дійшов безпідставного висновку щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Та обставина, на його думку, що в рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4-р/2019, яким у відповідній частині визнано неконституційними положення ч. 2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зазначено "продовження" строку тримання під вартою, а не "обрання", не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Стверджує, що рішення апеляційного суду позбавляє ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т. В., навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення вимог касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд під час судового провадження постановив рішення, за яким задоволено клопотання прокурора та обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів (до 31 липня 2020 року).
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, захисник Іщенко В. М. оскаржив його в апеляційному порядку.
Апеляційний суд вказав, що апеляційну скаргу захисника Іщенка В. М. подано на судове рішення місцевого суду, яке відповідно до вимог ст. 392 КПК окремому оскарженню не підлягає, та керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Однак із таким рішенням суду апеляційної інстанції не може погодитися суд касаційної інстанції.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
Визначений законом обсяг права на апеляційний перегляд справи має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист для досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції, що кореспондується з п. 2.3 рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019.
Так, частинами 1, 3 ст. 392 КПК визначено перелік судових рішень, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку. При цьому ч. 2 вказаної статті КПК, було передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, зазначених у ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.