Постанова суду № 727/8413/17 від 10.12.2020 про звернення стягнення на предмет іпотеки

Постанова

Іменем України

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 727/8413/17

провадження № 61-2744св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідач -ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Лисак І. Н., Височанської Н. К., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), правонаступник якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що 24 квітня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11338422000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 105 200,00 дол. США строком повернення до 23 квітня 2029 року зі сплатою 13,00 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 24 квітня 2008 року № 83918 (далі - договір іпотеки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року.

У квітні 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2014 року, яке набрало законної сили 03 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 586,49 дол. США.

Під час виконання судового рішення стало відомо, що ОСОБА_2 у супереч пункту 2.4.1 договору іпотеки здійснив реконструкцію квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ПАТ "УкрСиббанк", а саме здійснив переобладнання квартири в нежитлові приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7 загальною площею 67,6 кв. м.

На підставі рішення Чернівецької міської ради від 27 грудня 2011 року № 837/22 ОСОБА_2 оформив право власності на вказані нежитлові приміщення та отримав свідоцтво про право власності на об`єкт.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року визнано мирову угоду, за якою право власності на житлове приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7 загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_5 .

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року у справі № 22ц-320/15 ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року скасовано.

Однак у період чинності ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на зазначені нежитлові приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7, загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2 . Потім згідно з актом прийому-передачі майна вніс вказаний об`єкт нерухомості до статутного фонду Приватного підприємства "Ксенія плюс" (далі - ПП "Ксенія плюс") та 22 грудня 2012 року здійснив державну реєстрацію права власності на вказані приміщення за ПП "Ксенія плюс".

Згідно з договором купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року ПП "Ксенія плюс" продало нежитлові приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7, загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .

Станом на 21 серпня 2017 року загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становила 161 650,11 дол. США, з яких 88 094,30 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом, 73 555,81 дол. США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 175 870,77 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 451 202,53 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Посилаючись на статті 1, 12, 23, 33 Закону України "Про іпотеку", позивач просив:

- звернути стягнення на нежитлове приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7, загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку";

- з вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги АТ "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту від 24 квітня 2008 року в розмірі 161 650,11 дол. США і 627 073,30 грн та відшкодувати судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2018 року у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що оскільки позовні вимоги випливають з правовідносин, що виникли з нікчемного правочину, а саме мирової угоди від 07 серпня 2012, договору купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року, за яким ПП "Ксенія плюс" продало відповідачу ОСОБА_1 нежитлове приміщення (магазин промислових товарів) 21-1 21-7, загальною площею 67,6 кв.м на АДРЕСА_2, правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, немає. Отже, позов ПАТ "УкрСиббанк" є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Звернено стягнення на нежитлові приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7, загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження,передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку". З вартості реалізації предмета іпотеки задоволено вимоги АТ "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту від 24 квітня 2008 року в розмірі 115 586,49 дол. США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що мирова угода від 07 травня 2012 року, за якою право власності на спірне нежитлове приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) перейшло до ОСОБА_5, через її скасування ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року не створила юридичних наслідків для сторін цієї угоди та згідно з частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" є нікчемним правочином, оскільки одним із способів вирішення цивільного спору є мирова угода, яка може стосуватися лише прав і обов`язків сторін спору, а тому мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, адже порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями процесуального закону. У разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. З огляду на тлумачення сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ефективним відновленням прав кредитора є застосування процедури звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченої угодою сторін, як однієї з умов надання (отримання) кредиту. Спірні нежитлові приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) не є новоствореним майном, оскільки спірна квартира (житлова) спочатку була передана в іпотеку банку, згодом переобладнана для подальшого її використання під магазин, тобто створення нового об`єкта в розумінні статей 331,332 ЦК України не відбулося.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відсотків та пені, суд апеляційної інстанції керувався тим що, заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2014 року стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року у розмірі 115 586,49 дол. США, що складається із кредитної заборгованості, заборгованості за процентами, пені за прострочення сплати кредиту та пені за прострочення сплати процентів. Зазначив, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється лише для покриття заборгованості, визначеної за рішенням суду від 24 квітня 2008 року у розмірі 115 586,49 дол. США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції не застосував статті 9, 12 Закону України "Про іпотеку", статті 204, 317, 319 ЦК України та помилково застосував статтю 23 Закону України "Про іпотеку".

Суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_1 і що він є належним відповідачем у справі. Право власності до ОСОБА_5 на предмет іпотеки перейшло за мировою угодою, ухвалу про затвердження якої скасовано увалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 лютого 2015 року у справі № 22ц-320/15. Скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Вказане свідчить, що право власності на нежитлові приміщення (магазин промислових товарівта офісні приміщення) 21-1-21-7, загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2 за скасованою ухвалою Шевченкіського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року про затвердження мирової угоди не перейшло до ОСОБА_5, який надалі вніс це майно до статутного капіталу ПП "Ксенія Плюс", що відчужило його відповідачу ОСОБА_1 .

Правочини, укладені стосовно майна, переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя, зумовлюють їх нікчемність та не створюють інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю. Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо переходу до відповідача, як до нового власника за нікчемним правочином - договором купівлі-продажу, прав та обов`язків іпотекодержателя суперечить статтям 204, 317, 319 ЦК України та статтям 9, 12 Закону України "Про іпотеку". Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки норми цієї статті регулюють наслідки переходу права власності на предмет іпотеки, а за нікчемним правочином та скасованим рішенням суду право власності не переходить.

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що стаття 23 Закону України "Про іпотеку" поширюється на випадки, коли предмет іпотеки відчужується за попередньою згодою іпотекодержателя, тобто коли виконані вимоги статті 9 Закону України "Про іпотеку" і відбувається перехід права власності, що можливо за наявності двох фактів: припинення права власності у випадках, передбачених статтею 346 ЦК України, та виникнення права власності відповідно до норм ЦК України (спадкування, уступка права вимоги, поділ предмета іпотеки при поділі майна подружжя, тобто у випадках, за яких не спростовується презумпція правомірності правочину відповідно до статті 204 ЦК України і такий перехід права власності кореспондується із частиною другою статті 328 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції не дослідив підстав скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року про затвердження мирової угоди, а саме: порушення прав та законних інтересів ПАТ "УкрСиббанк" через відсутність його згоди на перехід права власності на предмет іпотеки ОСОБА_5 і, як наслідок, недійсність умов такого правочину на підставі частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку".

Наступні правочини з відчуження спірного майна ПП "Ксенія плюс" та ОСОБА_1 є нікчемними з огляду на положення статей 204, 317, 319 ЦК України і статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку".

За нікчемним правочином право власності на предмет іпотеки не перейшло до відповідача ОСОБА_1, тому він не може нести відповідальність як іпотекодавець, не є належним відповідачем у справі та не повинен нести негативні наслідки заявленого до нього позову у вигляді стягнення з нього судового збору, понесення витрат на правову допомогу та бути боржником у виконавчому провадженні.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" просило залишити її без задоволення, а постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року - без змін.

Зазначило, що касаційна скарга є безпідставною, необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає. Постанова Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року ґрунтується на засадах верховенства права, є законною та обґрунтованою.

Якщо договір іпотеки в установленому законом порядку недійсним не визнано, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмета іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотеко держателя на це майно на момент придбання. Отже, перехід права власності на предмет іпотеки до ОСОБА_1 не припинив обтяження, встановленого на користь банку відповідно до умов іпотечного договору.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що24 квітня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11338422000, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 105 200,00 дол. США, строком повернення до 23 квітня 2029 року зі сплатою 13,00 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 24 квітня 2008 року № 83918, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2008 року.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 08 вересня 2014 року, яке набрало законної сили 03 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 115 586,49 дол. США.

Під час виконання судового рішення стало відомо, що ОСОБА_2 всупереч пункту 2.4.1 договору іпотеки здійснив реконструкцію квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці АТ "УкрСиббанк", а саме: переобладнав квартиру в нежитлове приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7 загальною площею 67,6 кв. м.

На підставі рішення Чернівецької міської ради від 27 грудня 2011 року № 837/22 ОСОБА_2 оформив право власності на вказане нежитлові приміщення та отримав свідоцтво про право власності на об`єкт.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року визнано мирову угоду, за якою право власності на нежитлові приміщення (магазин промислових товарів та офісні приміщення) 21-1-21-7, загальною площею 67,6 кв. м на АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_5 .

У період чинності ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 серпня 2012 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на спірні нежитлові приміщення. Потім згідно з актом приймання-передачі майна вніс вказаний об`єкт нерухомості до статутного фонду ПП "Ксенія плюс". 22 грудня 2012 року здійснено державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за ПП "Ксенія плюс".

Згідно з договором купівлі-продажу від 28 грудня 2012 року ПП "Ксенія плюс" продало зазначені нежитлові приміщення ОСОБА_1, який передав спірні приміщення в іпотеку ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки від 27 лютого 2015 року.

Станом на 21 серпня 2017 року загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становила 161 650,11 дол. США, з яких 88 094,30 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом, 73 555,81 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 175 870,77 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 451 202,53 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Надалі назва вулиці розташування спірного об`єкта нерухомості змінена із АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3, що сторони визнають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту