1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/14829/15

адміністративне провадження № К/9901/25196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача Тіняєвої В.А.,

представника відповідача Кошарської А.Ю.,



розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 07 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,



В С Т А Н О В И В:



У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТриМоб" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2015 року №16726552207, яким зменшено Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 27421337 грн.



У доводах позовної заяви вказувало на незгоду із висновками контролюючого органу щодо безпідставного формування Товариством податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених з порушеннями статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки положення чинного законодавства з питань оподаткування не позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); окремі ж недоліки у заповненні податкової накладної, зокрема, у номенклатурі товарів (робіт, послуг), які не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, платників податку, ціну поставки та власне суму податку, не можуть бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної статусу податкового документа.



Суди встановили, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої склав акт від 05 лютого 2015 року №104/26-55-22-07/37815221.



У ході перевірки контролюючий орган виявив порушення Товариством вимог пункту 198.6 статті198 ПК України, що призвело до завищення залишку від`ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 27421337 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 13629798 грн., за лютий 2013 року - 13791539 грн.



Така позиція контролюючого органу у акті перевірки обґрунтована тим, що Товариство віднесло до складу податкового кредиту за перевірений (звітний) період суми ПДВ з операцій, що підтверджуються податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України, а саме у графі "номенклатура товарів/послуг продавця" останніх вказано узагальнену назву поставлених матеріальних цінностей, яка не відповідає номенклатурі, зазначеній у додатках до актів приймання-передачі майна.



На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.



Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року позов задоволено повністю.



Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що контролюючим органом не ставиться під сумнів отримання Товариством майна від контрагента, достовірність первинних документів (їх відповідність вимогам чинного законодавства), на підставі яких виписані податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, із зазначенням у них сум ПДВ, які включені позивачем до податкового кредиту. Водночас окремі недоліки в заповненні податкової накладної (допущення формальних неточностей у графі "номенклатура товарів/послуг продавця") не свідчать про втрату останньою статусу належного податкового документа, самі по собі не утворюють складу податкового правопорушення та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.



Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07 червня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.



Апеляційний суд, постановляючи рішення, по суті виходив з того, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких підтверджується внесеними до ЄРПН та оформленими у відповідності до порядку їх заповнення податковими накладними; порушенням такого порядку вважається перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного із обов`язкових реквізитів, перелік яких наведено у підпунктах "а" - "і" пункту 201.1 статті 201 ПК України, а також невідповідність таких показників умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо). В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який порушив порядок заповнення податкової накладної, у платника податку - покупця товарів/послуг відсутні підстави для включення суми податку, вказаній у податковій накладній, оформленій з порушенням порядку її заповнення, до податкового кредиту відповідного періоду.



Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.



Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на неправильне застосування апеляційним судом положень статей 198, 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі Порядок №1379), які не містили вимог про необхідність визначення у податковій накладній номенклатури товару/послуг у повній відповідності із предметом відповідного договору, як і не містили застережень про необхідність детального зазначення сутності та змісту наданих послуг. Переконує, що до складу податкового кредиту Товариством були включені суми ПДВ, які підтверджувалися належним чином заповненими податковими накладними, внесеними до ЄРПН, що є підставою для віднесення сум податку, вказаних у таких податкових накладних, до податкового кредиту.



Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.



Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).



Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 10 грудня 2020 року.



У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.



В судовому засіданні представник позивача підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити; представник відповідача заперечила проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.



Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.



Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.



Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (підпункт "б" пункту 198.1 статті 198 ПК України).



Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.



У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.


................
Перейти до повного тексту