ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа №826/15975/14
адміністративне провадження №К/9901/31677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 року (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Костюк Л.О.) у справі №826/15975/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №137426552209.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №137426552209.
За результатами касаційного перегляду зазначених судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження судами самих договорів укладених позивачем з контрагентом, їх економічного змісту та спрямованості на досягнення певного економічного ефекту, всіх первинних документів, які відповідно до специфіки господарських операцій підтверджують їх реальність, наявність у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентом, наявність у останнього умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, наявності зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів (послуг) у господарській діяльності.
За результатами нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду вмотивовано тим, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест" податкових накладних не ґрунтується на вимогах закону.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 року апеляційну скаргу підприємства задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №137426552209.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не повинен нести відповідальність за інших суб`єктів господарювання, які неправильно відобразили в податковому обліку операції з позивачем.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що апеляційним судом не враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо проведення оплати позивачем за придбані будівельні матеріали, а складені акти надання послуг не розкривають їх зміст. Зазначає, що контрагент позивача не отримував дозволи на проведення робіт підвищеної безпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної безпеки, необхідних для виконання робіт за укладеними договорами з позивачем. Вважає, що фактичного здійснення господарських операцій не було.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну невиїзну позапланову перевірку підприємства з питань правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2014 року №873/26-55-22-09/32950525 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №137426552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1252571 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 835 054 грн. та за штрафними санкціями в сумі 417 527грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.03.2014 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест" (Підрядник) укладено Договір підряду №25, відповідно до якого Підрядник зобов`язався власними або залученими силами та засобами за дорученням Замовника виконати, а Замовник прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи. Сторонами були укладені та підписані додатки №1-37 від 03.03.2014 року до цього договору підряду.
Виконання умов договору підтверджується актами надання послуг, податковими накладними та платіжними дорученнями.
Суми податку на додану вартість, зазначені у виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест" податкових накладних, позивачем включені до складу податкового кредиту.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що спір між сторонами виник в зв`язку з не реєстрацією податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Фін-Буд", який був контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест". В акті перевірки зазначено, що згідно з реєстром виданих та отриманих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест", вказаним товариством отримано 369 податкових накладних від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-торгова фірма "Фін Буд" за березень 2014 року, які складено 03.03.2014 року. Суми податку на додану вартість у таких податкових накладних не перевищують 10 000 грн., а тому не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, податковий орган доводить суду, що позивачем неправомірно сформовано суми податку на додану вартість до податкового кредиту по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Овітекс Інвест", який допустив порушення по ланцюгу постачання послуг (робіт).
За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.