ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа №641/544/17
адміністративне провадження №К/9901/23216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Комінтернівського районного суду міста Харкова від 06.04.2017 (суддя Колодяжна І.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (колегія у складі суддів Григорова А.М., Тацій Л.В., Подобайло З.Г.)
у справі №641/544/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про повернення та доопрацювання документів позивачу, щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", оформлене пунктом 12 протоколу від 09.12.2016 №112;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, щодо відмови у прийнятті рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей";
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резерватів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року, у зв`язку з встановленням позивачу третьої групи інвалідності, надіслати рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу; зобов`язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення.
2. Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 06.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задоволено повністю.
3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 26.10.1980 по 07.02.1983, в тому числі у складі діючої армії в період бойових дій в Демократичній республіці Афганістан, в/ч 2099: з 03.09.1981 по 05.09.1981, з 13.11.1989 по 15.11.1981, з 08.01.1982 по 09.01.1982, що затверджується військовим квитком, довідкою Комінтернівського ОРВК м. Харкова №81/ВЗ від 21.07.2016, архівною довідкою.
5. Згідно з витягом з протоколу № 256 від 26.01.2016 засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови та тулуба (контузія головного мозку - 1981 р.) та наступні захворювання - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії .
6. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААА № 104988 від 19.02.2016 - у зв`язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше з 16.02.2016 встановлена ІІІ група інвалідності на строк до 16.02.2017.
7. Позивач подав до Харківського обласного військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", надавши всі необхідні документи.
8. Листом від 18.01.2017 № 113/BC3 Харківський ОВК повідомив позивача про рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби - від 09.12.2016, протокол № 112 п. 12, та надала висновок про необхідність повернення документів на доопрацьовування, оскільки на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КБД СРСР, у зв`язку з чим, витрати пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги мають здійснюватися Державною прикордонною службою України та заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.
9. Позивач, вважаючи дії та бездіяльність відповідача щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності протиправними, звернувся з позовом до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова відповідача позивачу у призначенні грошової допомоги через відсутність документу, підтверджуючого причини та обставини здобуття поранення, є неправомірною та суперечить п. 11 Порядку №975.
Матеріалами справи підтверджується подання позивачем висновку ВЛК щодо причин та обставин поранення, який є достатнім доказом, що воно не пов`язано із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Суди зазначили, що Міністерство оборони України заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги не розглянуло та відповідного рішення не прийняло, відтак є підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи згідно з вимогами чинного законодавства України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що матеріалами справи взагалі не підтверджено факт отримання позивачем поранення під час служби в Афганістані, оскільки відсутні будь-які документи, що вказували б на такий факт.
Стверджує, що позивачем не подано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
13. Ключовим питанням, на яке слід відповісти задля правильного вирішення цього спору, є наявність/відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги на підставі поданої ним заяви та долучених до заяви документів.
14. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
15. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
16. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
17. За приписами статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю ІI групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.