ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа №805/3096/16-а
адміністративне провадження №К/9901/32004/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року (суддя Кониченко О.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року (головуючий суддя Гайдар А.В., судді: Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.) у справі №805/3096/16-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Облдоррембуд" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №00000314002/9223.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірку було проведено упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів та доказів, тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року позов задоволено частково. Визнано частково протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №00000314002/9223 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 582414 грн. за основним платежем та 145603,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В інший частині позову відмовлено.
Рішення вмотивовано тим, що позивачем доведено правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, підтверджено здійснення господарської діяльності платника податку відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Проте, платником податків не надано ніяких первинних документів на підтвердження отриманні від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олавіт" послуг з ремонту (асфальтобетонного заводу) на загальну суму 537 906 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 89 651 грн. Суд також зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних, або неналежне її складання не тягне за собою наслідки у вигляді позбавлення права на формування сум податкового кредиту від операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, якщо інші первинні документи дають підстави для висновку про фактичне здійснення господарської операції.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, апеляційну скаргу товариства задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги товариства задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №00000314002/9223.
Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано тим, що суду надані первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та підтверджують подальшу реалізацію товару, тому висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення таких господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставним. Суд прийняв до уваги, що частина первинних документів не була надана з об`єктивних причин.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року в частині в якій задоволено позовні вимоги та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що підприємство мало взаємовідносини з контрагентом, відносно якого порушено кримінальне провадження за фактами фіктивного підприємництва. Зазначає про відсутність первинних документів в підтвердження реальності господарських правовідносин позивача з контрагентами та відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження транспортування товару.
Позивач 21.09.2017 року подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просив залишити без змін рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з питань підтвердження фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Олаві" за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року, за результатом якої складено акт перевірки від 29.06.2016 року №178/05-15-14-02-05505963 (надалі - акт перевірки).
Підприємством до податкового органу були надані заперечення до акту перевірки, які були розглянуті контролюючим органом та листом від 18.07.2016 року за №9127/10/05-15-14-02 була надана відповідь, відповідно до якої висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства залишився без змін.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №0000031402/9223, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 840081,25 грн. у тому числі 672065 грн. за основним платежем та 168016,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олаві" (продавцем) та Макіївським підрядним спеціалізованим дорожньо-ремонтним відокремленим підрозділом товариства (покупцем) укладено договори поставки від 01.11.2015 року №14 та №19, за умовами яких продавець зобов`язався поставити у власність покупця у встановлені строки продукцію - бітум дорожній, а/бетону, а покупець в свою чергу прийняти товар та оплати його вартість.
Виконання умов договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, сертифікатами відповідності на продукцію від виробника, рахунками-фактури, звітами про дебітові та кредитові операції на банківських рахунках позивача, товарно-транспортними накладними та подорожними листами про поставку товару в м.Краматорськ .
Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2015 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.
Стосовно не підтвердження первинними документами отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олавіт" послуг з ремонту (асфальтобетонного заводу) на загальну суму 537 906 грн., у тому числі податку на додану вартість у сумі 89 651 грн. суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що до перевірки позивачем, окрім акту приймання виконаних робіт за листопад 2015 року, не надано первинні документи в підтвердження отриманих послуг з ремонту асфальтобетонного заводу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені первинні документи, зокрема, рахунок-фактура, акт приймання виконаних робіт, податкові накладні, картка рахунку, звіти про дебетові та кредитові операції надані до суду, а до перевірки не надано з об`єктивних причин: знаходження їх на тимчасово окупованій території в м.Макіївка.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до пункту 1 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.