ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа №696/575/17
адміністративне провадження №К/9901/18206/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 (колегія у складі суддів Епель О.В., Карпушової О.В., Кобаля М.І.)
у справі №696/575/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1), управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною відмови УМВС України в Черкаській області щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи;
- зобов`язання УМВС України в Черкаській області здійснити нарахування позивачу одноразової грошової допомоги, яка з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 182700,00 грн., становить 126100,00 грн.
2. Постановою Кам`янського районного суду Черкаської області від 30.10.2017 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову УМВС України в Черкаській області та МВС України у виплаті позивачу у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІ-ї групи, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, та зобов`язано відповідачів вчинити дії щодо призначення, нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги, з урахуванням вже сплачених сум допомоги при встановлення ІІІ-ї групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 25.01.1978 по 07.04.2003 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та перебував на посаді старшого слідчого Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області.
6. У період проходження служби направлявся для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
7. 26.12.2014 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.
8. 25.05.2015 після повторного огляду позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності та змінено причини настання інвалідності із "захворювання, також пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ" на "захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації аварії на ЧАЕС".
9. З цих підстав позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.
10. З 16.01.2017 після повторного медичного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, встановленої для інвалідів ІІ групи, з урахуванням вже отриманих сум такої допомоги по інвалідності ІІІ групи, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.
11. Листом від 17.03.2017 № 37/К-9 відповідачем було повідомлено позивача про відмову в задоволенні його вимог, оскільки встановлення йому ІІ групи інвалідності (вищої групи за попередню) відбуло зі спливом двох років після встановлення попередньої ІІІ групи.
12. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ-ї групи інвалідності, тобто станом на травень 2015 року, та на момент його первинного звернення до відповідача (травень 2015 року), було регламентовано право працівника міліції на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, з урахуванням розміру раніше отриманої ним допомоги.
14. При цьому, законодавчі норми, якими визначено інший порядок та умови соціального забезпечення, на які посилаються відповідачі, ані станом на момент встановлення позивачу інвалідності ІІІ-ї групи, ані станом на час його звернення до відповідача із заявою про призначення вищевказаної допомоги, не діяли і набули чинності лише у жовтні 2015 року.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що з дати первинного встановлення інвалідності та отримання позивачем одноразової грошової допомоги пройшло більше двох років, у зв`язку з чим позивач втратив право на нарахування та отримання доплати до такої допомоги на підставі пункту 4 Порядку № 850. Законодавством, чинним на момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи, було визначено граничний строк - 2 роки, у межах якого після первинного встановлення інвалідності працівник міліції має право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, якщо йому встановлено вищу групу інвалідності.
VI. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Позивач у касаційній скарзі наголошує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності дій відповідача. Окремо зазначає, що вперше інвалідність, яка дала йому право на отримання грошової допомоги, встановлено в травні 2015 року, а збільшення групи відбулось в межах двох років після зазначеної обставини.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
18. Ключовим правовим питанням у справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі встановлення зміни групи інвалідності після спливу дворічного строку.
19. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07.11.2015, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
20. Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства