ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 року
м. Київ
справа №810/748/16
адміністративне провадження №К/9901/27498/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/748/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 (суддя Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі також ТОВ "Васт-Транс", позивач) звернулося до суду з позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (далі також ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі також Орган казначейства, відповідач 2), у якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення про збільшення позовних вимог, просив:
стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" заборгованість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 238132,00грн.;
стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 01.10.2015 по 19.05.2016 у розмірі 34109,40грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, ТОВ "Васт-Транс" подало до ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 238132,00грн. Позивач стверджує, що за наслідками камеральної перевірки не встановлено жодних порушень, а відтак підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ. Разом з тим, всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу, ОДПІ у встановленому порядку та строки не подала до Органу казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути належну йому суму бюджетного відшкодування примусово.
Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2015 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача становить 34109,40грн.
ОДПІ, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила про відсутність підстав для перерахування на рахунок ТОВ "Васт-Транс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 238132,00грн. Крім того, відповідач 1 зазначив про те, що відсутність обов`язку відповідача здійснити перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача, свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачем пені. Відповідач вказав, що чинним законодавством не передбачено можливості відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення, оскільки відшкодування з Державного бюджету ПДВ є виключним повноваженням податкового органу. Таким чином, відповідач 1 вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що на адресу відповідача 2 не надходив висновок ОДПІ про суму бюджетного відшкодування за серпень 2015 року, яка має бути перерахована ТОВ "Васт-Транс". У зв`язку з цим, відповідач 2 вважає, що він не зобов`язаний здійснювати перерахування відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача і, відповідно, здійснювати виплату нарахованої позивачем пені. Крім того, відповідач 2 також вважає, що правильним способом захисту прав платника податків у спірних правовідносинах є вимога про зобов`язання податкового органу до виконання покладених на нього законом і підзаконними нормативно-правовими актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016, позов задоволено. Зобов`язано ОДПІ подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування ТОВ "Васт-Транс" суми податку на додану вартість у розмірі 238132,00грн. за серпень 2015 року. Судом ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" пеню у розмірі 34109,00грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №810/748/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/748/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 08.12.2020.
В обґрунтування касаційної скарги ОДПІ посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права, зокрема пунктів 200.1, 200.2, 200.12, 200.23 статті 200 Податкового кодексу України. Як вказує податковий орган, позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав. Відповідач 1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.09.2015 ТОВ "Васт-Транс" подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2015 року, у рядку 23.2 якої позивачем зазначено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 238132,00грн.
До вказаної податкової звітності позивачем додано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4).
Відповідно до квитанції №2 податкову декларацію позивача ПДВ за серпень 2015 разом з вказаними додатками прийнято ОДПІ та зареєстровано за №9194289979 (а.с. 33).
ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Васт-Транс" у податковій декларації з ПДВ, щодо суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено довідку у формі висновку № 154/15/2/30367782 від 07.10.2015 (а.с. 62-64).
З довідки вбачається, що перевіркою підтверджено відображення ТОВ "Васт-Транс" у податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 суми бюджетного відшкодування у розмірі 238132,00грн.
Однак, вказану суму ПДВ відповідачами ТОВ "Васт-Транс" на час судового розгляду справи не відшкодовано.
У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного бюджету невідшкодованої суми ПДВ та пені за прострочення такого відшкодування.
Задовольняючи позов, суди посилались на те, що позивач відповідає критеріям для одержання права на бюджетне відшкодування податку. У порушення вимог податкового законодавства ОДПІ у встановлений строк не надала Органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Дії по неповерненню податковим органом суми бюджетного відшкодування є протиправними, що є підставою для подачі позову з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості та нарахування пені. Виходячи з викладеного, суди дійшли висновку, що з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ОДПІ вчинити ті дії, від виконання яких відповідач безпідставно ухилився, а саме: подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за податковою декларацією ТОВ "Васт-Транс" з ПДВ. Відповідачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у позивача права на нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року та стягнення на його користь пені за прострочення його виплати за відповідний період.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов`язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01.01.2017 визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.
Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68 (далі - Порядок №68), та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03.02.2011 №68/23 (далі - Порядок №68/23).
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.
Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.
На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов`язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
За правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16.09.2015 у справі №21-881а15, від 17.11.2015 у справі №21-4371а15, від 02.12.2015 у справі №21-2650а15, від 20.04.2016 у справі №21-452а16, від 07.03.2017 у справі №820/19449/14) Порядок № 39, не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість згідно з правовою позицією Верховного Суду України визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
За правилами пункту 8 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2018 на підставі пункту 8 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передав справу №826/7380/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.