ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/10074/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія"
про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат
за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2020 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія"
про зобов`язання укласти додаткову угоду.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2020 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 (колегія суддів у складі: Головей В.М., Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) рішення господарського суду Одеської області залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/10074/19: рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 залишено без змін, касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - АТ "Укрзалізниця") - без задоволення.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантажна транспортна компанія" (далі - ТОВ "ВТК", відповідач) у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми понесених відповідачем витрат на оплату правничої допомоги, наданої адвокатом. Також зазначено про те, що докази фактичного понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення.
23.11.2020 (згідно з відміткою на поштовому конверті) до Касаційного господарського суду від ТОВ "ВТК" надійшла заява про ухвалення додаткової постанови в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/10074/19 у сумі 11 000 (одинадцять тисяч) грн.
04.12.2020 (згідно з відміткою на поштовому конверті) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що 03.12.2020 позивач отримав засобами поштового зв`язку ухвалу Верховного Суду про призначення до розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткової постанови у справі. Втім, у позивача виникли сумніви щодо фактичного понесення витрат відповідачем на професійну правничу допомогу у сумі 11 000 грн, а тому представником позивача було направлено відповідачу адвокатський запит від 04.12.2020 №4 про надання належним чином засвідченої копії видаткового касового ордеру або видаткової відомості про видачу готівки у сумі 11 000 грн адвокату Гершман Л.В. за надання правової допомоги по справі № 910/10074/19. Крім того, представник позивача розгляд зазначеного клопотання просив здійснити без його участі.
Касаційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи оскільки заявником не наведено достатнього обґрунтування неможливості подати відзив на заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови. Матеріали справи містять достатній обсяг відомостей для розгляду заяви про ухвалення додаткової постанови.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. В розділі 6.5 якої зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано:
копію договору про надання правової допомоги від 17.11.2018 № 17/11/2018 (далі - Договір), укладений відповідачем та адвокатом Гершман Людмилою Володимирівною;
копію додаткової угоди від 02.12.2019 №3 до Договору;
копію акта наданих послуг від 19.11.2020;
копію квитанції до прибуткового касового ордера від 19.11.2020;
докази відправлення копії заяви з додатками позивачу.
Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1);
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30).
Згідно з ГПК України:
- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16);
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 123);
- до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123);
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126);
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126);
- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126);
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126);
- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126);
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126);
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129);
- суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244).
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.