ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/991/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Незнамової Т. О. (адвокат),
відповідача - не зʼявились,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2020 (суддя Вельмакіна Т. М.) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 (судді: Грязнов В. В. (головуючий), Розізнана І. В., Мельник О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства ″Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 5 800 257,06 грн пені, інфляційних та річних.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2019 року до Господарського суду Житомирської області надійшов позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (далі - КП "Бердичівтеплоенерго") про стягнення 5 800 257,06 грн, з яких 2 572 467,36 грн пені, 654 030,77 грн - 3% річних та 2 573 758,93 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем, як теплопостачальною організацією, грошового зобовʼязання щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.
2. Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:
07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір №4592/1617-ТЕ-10 постачання природного газу (далі - договір постачання), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
23.01.2017 та 16.02.2017 сторони підписали додаткові угоди № 1, 2.
Позивач вказує, що на виконання умов договору постачання передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 63 771 245,77 грн.
Відповідач у порушення пункту 6.1. договору постачання своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що стало підставою для нарахування позивачем пені згідно з пунктом 8.2. цього договору та застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовʼязання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Як підставу позову визначено положення статей 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 193, 216, 218, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовʼязань".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020, відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.
4. Судові рішення мотивовано тим, що позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть йому перераховані. Оплата поставленого позивачем природного газу на підставі укладеного договору здійснювалась в порядку та на умовах визначених Постановами Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, від 18.06.2014 № 217, від 04.03.2002 № 256, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у сумі 5 368 271, 60 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що господарськими судами застосовано статті 618, 627, 629 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. КП "Бердичівтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ ″НАК ″Нафтогаз України″ на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/991/19 і призначено розгляд справи у судовому засіданні 08.09.2020.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 провадження за касаційною скаргою АТ ″НАК ″Нафтогаз України″ на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/991/19 зупинено до перегляду обʼєднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 903/918/19.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2020 провадження за касаційною скаргою АТ ″НАК ″Нафтогаз України″ на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2020 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 906/991/19 поновлено та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2020.
У звʼязку з обранням судді Пількова К. М. до Великої Палати Верховного Суду відповідно до рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/991/19 було визначено склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу підтверджено, що в період з 31.10.2016 по 28.02.2017, на виконання умов договору постачання, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 63 771 245,77 грн.
12. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору постачання).
13. За умовами пункту 6.1. договору постачання, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
14. Додатковою угодою від 16.02.2017 № 2 до договору постачання сторони виклали пункт 6.1. розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" у такій редакції: "6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. 6.1.1. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором".
15. Відповідно до пункту 6.2 договору постачання оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України „Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості споживача за цим договором.
16. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором (пункт 8.3. договору постачання).
17. За змістом підпункту 4 пункту 11.3. договору постачання будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
18. У період з 11.11.2016 по 06.12.2017 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області, департаментом фінансів Житомирської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Бердичівської міської ради, КП "Бердичівтеплоенерго" та АТ "НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом яких є організація проведення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" на загальну суму 36 134 474,98 грн.
19. Також суди попередніх інстанцій установили, що частину вартості отриманого природного газу у сумі 24 735 289,98 грн відповідач оплатив за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Із поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на рахунок зі спеціальним режимом використання позивача згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 217 сплачено 25 733 446,48 грн. Решту вартості отриманого природного газу у сумі 13 302 509,31 грн відповідач оплатив за рахунок фінансування пільг і субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, у результаті чого повне погашення заборгованості за спірний період відбулося 25.04.2018, що підтверджується також наданою позивачем випискою операцій за договором поставки за період з 01.09.2016 по 31.05.2018.
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
22. Спір у справі № 906/991/19 виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Бердичівтеплоенерго" (споживач) щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у звʼязку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ.
23. За змістом статей 11, 629 ЦК України вбачається, що договір є однією із підстав виникнення зобовʼязань та є обовʼязковим для виконання сторонами.
Положеннями частини 1 статті 265 ГК України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобовʼязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовʼязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).
Пунктами 27, 31, 37 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є субʼєкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовʼязується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобовʼязується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обовʼязки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обовʼязків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обовʼязків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 цього Закону).
Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обовʼязків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обовʼязків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобовʼязання.
24. Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на обʼєктах сфери теплопостачання та поширено сферу дії Закону на врегулювання відносини, повʼязаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, повʼязана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, повʼязана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - субʼєкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - субʼєкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Отже, виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється субʼєктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.
Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним субʼєктом господарювання
КП "Бердичівтеплоенерго" здійснює свою діяльність відповідно до ліцензій національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг щодо виробництва та постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
З огляду на види господарської діяльності відповідача щодо виробництва і постачання теплової енергії, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про теплопостачання" при визначенні порядку розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ як енергоресурс.
25. Положеннями статті 78 ГК України передбачено особливості здійснення господарської діяльності субʼєктом господарювання як комунальним унітарним підприємством, що утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Водночас, зазначена організаційно-правова форма підприємства не зумовлює винятків щодо здійснення ним підприємницької діяльності як самостійної, ініціативної, систематичної та на власний ризик господарської діяльності з метою одержання прибутку (стаття 42 ГК України).
Отже, правовий статус підприємства-відповідача як заснованого на комунальній власності територіальної громади міста Бердичева не звільняє його від підприємницьких ризиків, що можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності з виробництва і постачання теплової енергії та гарячої води безпосереднім споживачам на підставі договорів та повʼязані, зокрема, із несвоєчасними розрахунками споживачів за поставлені їм відповідачем як теплопостачальною організацією енергоносії та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води.
26. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися субʼєктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Отже, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.
Судами встановлено обставини укладення 07.09.2016 між сторонами спору договору постачання природного газу, за умовами пункту 1.1. якого АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальник, зобовʼязався поставити споживачу - КП "Бердичівтеплоенерго" у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а відповідач-споживач зобовʼязався оплатити переданий йому у власність позивачем-постачальником природний газ на умовах цього договору (розділ 6 договору постачання).
27. Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Водночас при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними субʼєктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Так, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" перебачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями частини 3 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обовʼязковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
28. Частинами 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.