ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/89/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Військової частини А1979 Міністерства оборони України
на ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 (суддя Лозинська І.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 (колегія суддів: Філіпова Т.Л. (головуючий), Бучинська Г.Б., Мельник О.В.)
за позовом корпорації "Таско" (далі - Корпорація)
до Військової частини А1979 Міністерства оборони України (далі - Військова частина),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України,
про зобов`язання вчинити певні дії,
ІСТОРІЯ ТА ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Корпорація звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Військової частини про зобов`язання повернути майно, передане за договором зберігання від 14.01.2016 № 05/1/ОРІС (далі - Договір зберігання).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Військова частина всупереч вимог пункту 2.1.4 Договору зберігання та вимог приписів статей 530, 953 Цивільного кодексу України не повернула Корпорації зі зберігання майно.
Також Корпорація звернулась до господарського суду Житомирської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила (з урахуванням заяви про виправлення описки) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині та будь-яким іншим особам, в тому числі органам військового управління та командування вчиняти будь-які дії щодо користування чи розпорядження майном, у тому числі вивозити з території Військової частини майно, передане Корпорацією на зберігання за Договором зберігання.
На обґрунтування заяви позивачем зазначено, що Військова частина вчиняє дії спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду в подальшому, зокрема, списання спірного майна з обліку за Договором зберігання та його приймання на балансовий облік військових частин, тобто вчиняються дії щодо розпорядження та користування майном Корпорації. Незастосування засобів забезпечення позову вже призвело до відчуження частини майна Корпорації, а тому обраний захід забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 у справі № 906/89/20, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020, заяву Корпорації про забезпечення позову з врахуванням заяви про виправлення описки задоволено. Заборонено Військовій частині та будь-яким іншим особам, у тому числі органам військового управління та командування, вчиняти будь-які дії щодо користування чи розпорядження майном, у тому числі вивозити з території Військової частини майно, передане Корпорацією на зберігання Військової частини за Договором зберігання, а саме:
- 7,62 мм патрон зр. 43р. Т-45 (II категорія) у кількості 3 827 320 шт;
- 7,62 мм патрон зр. 43р. БЗ (II категорія) у кількості 1 925 380 шт;
- 73 мм постріл ПГ-9ВС (II категорія) у кількості 1 236 шт;
- 73 мм постріл ПГ-15ВС (II категорія) у кількості 112 шт;
- 23 УОР - 1 (II категорія) у кількості 10 шт;
- 23 мм патрон УБР-1 (II категорія) у кількості 24 297 шт;
- 100 мм постріл до БС-3 УБК-9 (II категорія) у кількості 2 шт;
- 73 мм граната ПГ-9 інертна (ІІ категорія) у кількості 167 шт;
- 73 мм граната ПГ-9С інертна (ІІ категорія) у кількості 6 шт;
- Підривач В-90 (II категорія) у кількості 4 347 шт;
- Підривач РГМ-2М (II категорія) у кількості 4 109 шт;
- Підривач РГМ - 2 (II категорія) у кількості 2 388 шт;
- В-429Е (II категорія) у кількості 102 шт;
- 23 мм патрон УОФ-7 (II категорія) у кількості 292 927 шт;
- 5,45 мм патрони Т (II категорія) у кількості 10 800 шт;
- 7,62 мм патрон зр. 43р. ПС без об. (II категорія) у кількості 4 431 280 шт;
- 7,62 мм гвинт, патрон ЛПС без об. (II категорія) у кількості 274 334 шт;
- 7,62 мм гвинт, патрон Б-32 (II категорія) у кількості 44 774 шт;
- 7,62 мм гвинт, патрон Т-46 (II категорія) у кількості 981 328 шт;
- 7,62 мм гвинт, патрон ПЗ (II категорія) у кількості 28 160 шт;
- 7,62 мм гвинт, патрон СН (II категорія) у кількості 1 660 шт;
- 120 мм осколково-фугасна міна сталистого чугуна ОФ-843Б не повного спорядження (підривачем не комплектується (II категорія) у кількості 3 694 шт;
- 120 мм осколково-фугасна міна сталистого чугуна ОФ-843Б повного спорядження (II категорія) у кількості 2 шт;
- 120 мм осколково-фугасна міна сталева ОФ-843 (III категорія) у кількості 291шт;
- 152 мм до МЛ - 20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ-545 не повного спорядження (підривачем не комплектується) (II категорія) у кількості 45 шт;
- 152 мм до МЛ - 20М постріл з осколково-фугасним снарядом та повним змінним зарядом ВОФ - 545 остаточного спорядження (II категорія) у кількості 4 шт;
- 152 мм до МЛ - 20М постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної потужності та зменшеним змінним зарядом ВОФ-33 не повного спорядження (підривачем не комплектується) у кількості 68 шт;
- 152 мм снаряд ОФ-25 у кількості 1 938 шт.
Суди дійшли висновку, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін. Також суди встановили, що між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок і без вжиття такого заходу забезпечення позову ймовірне істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення прав або інтересів заявника за захистом яких він звернувся.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Військова частина подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 906/89/20, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяви Корпорації про забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги :
- ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за умов неповного з`ясування обставин та оцінки доказів у справі;
- суди попередніх інстанцій не дотримались збереження балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та інтереси інших учасників процесу;
- внаслідок застосованого заходу забезпечення позову Військова частина позбавлена можливості виконувати покладені на неї завдання у сфері оборони, зокрема забезпечувати бойові підрозділи боєприпасами;
- захід забезпечення позову порушує інтереси Міністерства оборони України як органу, у складі якого перебувають Збройні Сили України на які покладається забезпечення оборони держави;
- застосований захід забезпечення позову унеможливлює збереження збалансованості інтересів сторін та завдає більшої шкоди, ніж саме забезпечення позову;
Позиція інших учасників справи:
Від Корпорації надійшов відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу Військової частини без задоволення, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 04.06.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 залишити без змін. Разом з тим, Корпорація зазначила, що Військова частина вже вчинила відчуження майна Корпорації, що вже призвело до зменшення кількості переданого на зберігання майна. Окрім того, Корпорація наголошує на тому, що Військова частина у касаційній скарзі не довела та не обґрунтувала порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги зводяться до оцінки обставин справи.
РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву Корпорації про вжиття заходів забезпечення позову.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.