ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2020року
м. Київ
Справа №743/1748/18
Провадження № 51-39км20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Могильного О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Рибачук А. С.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілих Кулініч К. В.,
захисника Селюха А. В.,
представників цивільного
відповідача Скороботова Є. В., Кириченко Ю. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Селюха А. В., представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018270220000312 по обвинуваченню
ОСОБА_2 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Вісь Ріпкинського району Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. За ч. 1 ст. 135 КК України ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Також вироком вирішено питання щодо цивільного позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка: на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 50150 грн. та 300000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди; на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 300000 грн.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 22 серпня 2018 року близько 22 год. 16 хв. ОСОБА_2, керуючи зернозбиральним комбайном JOHN DEERE S770, р. н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Великі Осняки - Сибереж - Гучин Ріпкинського району Чернігівської області у напрямку від с. Великі Осняки до с. Гучин Ріпкинського району Чернігівської області, на відстані 1050 м до дорожнього знаку 5.45 "с. Ямище", в порушення вимог п. 2.3 б, п. 10.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя по напрямку свого руху, та не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_5, яка перебувала біля лівого краю проїзної частини за напрямком руху ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті.
Також, ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачувався в тому, що 22.08.2018, о 22.16 год., рухаючись по автодорозі Великі Осняки - Сибереж - Гучин Ріпкинського району Чернігівської області у напрямку від с. Великі Осняки до с. Гучин Ріпкинського району Чернігівської області та здійснивши наїзд на ОСОБА_5, усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілу у небезпечний для життя стан, в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху, не зупинив керований ним зернозбиральний комбайн та на місці пригоди не залишився, не вживши всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, при цьому маючи змогу надати їй таку допомогу.
Зазначені дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 135 КК України, зазначив, що стороною обвинувачення не доведено умисел ОСОБА_2 на ненадання допомоги ОСОБА_5 .
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року зазначений вирок залишений без змін.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно виправдав ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 135 КК України, а апеляційний суд необґрунтовано з таким висновком суду першої інстанції погодився та не спростував доводи апеляційної скарги прокурора. Також вказується, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою і доводи щодо недотримання судом першої інстанції вимог ст. 65 КК України при призначенні ОСОБА_2 покарання і останньому призначено м`яке покарання.
У касаційній скарзі захисник засудженого, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника, не усунув протиріччя у висновках суду першої інстанції щодо досліджених доказів, безпідставно відмови у повторному дослідженні доказів, ухвала апеляційного суду ґрунтується на припущеннях. Зазначається, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вироку не вказав порушення яких саме конкретних правил перебуває у причинному зв`язку із наслідками, що настали.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень.
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір моральної та матеріальної шкоди судом визначений невірно, а наявними в справі доказами судом не доведено причетність комбайну, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю ім. Шевченко до даної дорожньо-транспортної пригоди. В порушення вимог ст. 23 ЦК України та постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", судом, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди не враховано те, що товариство компенсувало 25000 грн. в рахунок моральної шкоди та не зменшив суму відшкодування на цю суму. Вказується, що зазначена сума моральної шкоди ні потерпілими, ні судом належним чином не обґрунтована та суперечить засадам розумності, виваженості та справедливості.
У запереченнях на касаційну скаргу цивільного відповідача потерпілі вказують на її безпідставність та необґрунтованість.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, також підтримав касаційну скаргу цивільного відповідача та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор частково підтримала касаційну скаргу прокурора, вважала її обґрунтованою в частині, що стосується призначеного покарання, заперечувала проти задоволення касаційних скарг захисника та цивільного відповідача.
Представники цивільного відповідача підтримали свою касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника, заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення всіх поданих касаційних скарг.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.