ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 444/2200/15-к
провадження № 51- 2322кмо18
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів: Анісімова Г. М., Григорʼєвої І. В., Кравченка С. І.,
Наставного В. В., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Фостяка А. Я. на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150240000035, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 03 червня 2016 року, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував указаний вирок і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 29 липня 2015 року по 08 грудня 2015 року з розрахунку один день такого увʼязнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2017 року цей вирок залишено без змін.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 05 березня 2019 року скасував згадану ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року вирок Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк
5 років.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, установлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 липня 2007 року, о 19 год, у с. Збиранка Жовківського району Львівської області, за попередньою змовою з іншою особою, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства небезпечного для здоровʼя особи, яка зазнала нападу, для чого завдали ОСОБА_2 ударів руками та ногами по тілу, чим заподіяли йому легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я. Потім вони обшукали потерпілого, який перебував у безпорадному стані, при цьому інша особа відкрито заволоділа належними останньому грошима та майном на загальну суму 910 грн. У такий спосіб ОСОБА_1 та згадана особа спричинили ОСОБА_2 матеріальних збитків на вказану суму.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Фостяк А. Я. просять вирок Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування заявлених вимог зазначають, що в основу вироку покладено недопустимі докази, а саме показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 на досудовому розслідуванні, яким суди нижчих інстанцій не дали належної оцінки. Також указують на те, що апеляційний суд не виправив усіх допущених місцевим судом порушень приписів ч. 2 ст. 416 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якими передбачено особливості нового розгляду судом першої інстанції після скасування вироку, внаслідок чого ОСОБА_1 було посилено покарання. Стверджують, що суд апеляційної інстанції, всупереч ч. 2 ст. 439 КПК, залишив наведені доводи поза увагою, попри вказівки суду касаційної інстанції.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 серпня 2020 року кримінальне провадження за вказаними касаційними скаргами засудженого та захисника на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Ухвалу мотивовано тим, що у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року (провадження
№ 51-3753км18)колегія суддів дійшла висновку, що згідно ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Вживаючи у тексті вказаної норми термін "новий судовий розгляд", законодавець не пов`язує його виключно з тим вироком суду першої інстанції, у зв`язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд. А тому, на думку колегії суддів, заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК, продовжує діяти на увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на усі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції), незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні. При цьому вказане стосується і випадку звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК.
Однак, колегія суддів Третьої судової палати вважала за необхідне відступити від указаного висновку зазначивши, що заборони щодо застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення судом вищої інстанції стосуються виключно аспектів призначення особі більш суворого покарання за його видом чи розміром, а також можливої кваліфікації дій обвинуваченого за іншою більш тяжкою статтею чи частиною статті Особливої частини КК, та не може стосуватися аспектів звільнення особи від покарання чи його відбування в контексті положень Розділу ХІІ Загальної частини КК, оскільки таке звільнення має принципово іншу правову природу і не може ототожнюватися з питанням призначення покарання в контексті положень розділу ХІ Загальної частини КК. Тому посилення покарання при новому розгляді судом після скасування вироку, як складова його призначення, не стосується випадків звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку
ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просив залишити їх без задоволення.
Від засудженого ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за відсутності його та захисника Фостяка А. Я.
Потерпілий ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явився, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів об`єднаної палати дійшла висновку, що касаційні скарги слід задовольнити частково на таких підставах.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, крім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці матеріалів провадження касаційним судом установлено, що вироком Жовківського районного суду Львівської області 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком
2 роки.
Зазначений вирок був оскаржений прокурором з підстав невідповідностіпризначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор просив апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції і постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
Разом із тим, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 червня 2016 року вказаний вирок було скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме з посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 412 та ст. 415 КПК.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки вирок скасовується через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів не розглядає питання щодо законності вироку в частині призначеного покарання. При його призначенні суду першої інстанції необхідно керуватися вимогами ст. 65 КК. Покарання повинно бути необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.
За результатами нового розгляду місцевий суд 17 березня 2017 року ухвалив обвинувальний вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 22 червня 2017 року залишив цей вирок без змін.
За результатами розгляду касаційної скарги захисника Фостяка А. Я., постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від
22 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 було скасовано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У своєму рішенні, серед іншого, колегія суддів наголосила і на тому, що апеляційний суд не врахував імперативності приписів ст. 416 КПК, згідно з якими при новому розгляді в суді першої інстанції допускається посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано на цій підставі за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника.