|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
Іменем України
2 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 738/2153/18
провадження № 51-2915км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Вус С. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Костюка О. С.,
захисників
(у режимі відеоконференції) Кашуби М. О.,
Синявського О. М.,
Омельяненко Л. І.,
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4,
ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, захисника засудженого ОСОБА_3 ? адвоката Омельяненко Л. І., захисника засудженого ОСОБА_2 ? адвоката Синявського О. М. на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 1 червня 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі ? КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Соколівка Жашківського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2019 року засуджено:
· ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 289 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна;
· ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 289 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна;
· ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань, призначених за вказаним вироком та попереднім вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 1 червня 2020 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винуватими і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_3, який бувраніше судимим за вчинення розбою, на шлях виправлення не став і у період відбуття покарання скоїв новий умисний особливо тяжкий злочин, повторно, у середині липня 2018 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) діючи з корисливим мотивом, за попередньою змовою із ОСОБА_1, з метою сприяння скоєнню останнім розбійного нападу, повідомив цій особі відому йому достовірну інформацію про те, що в жителя, який проживав на АДРЕСА_3, ОСОБА_4 є велика сума грошей.
А саме, ОСОБА_3 у ході телефонної розмови із ОСОБА_1 запропонував скоїти розбійний напад на ОСОБА_4 та сприяв подальшому його вчиненню, підмовивши свого неповнолітнього брата ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, вказати ОСОБА_1 на будинок ОСОБА_4
ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення розбою та бандитизму, на шлях виправлення не став і у період непогашеної судимості повторно скоїв нові умисні злочини.
Так, повторно 24 липня 2018 року близько 01:00 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 за пособництвом ОСОБА_3, із корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном прибули до належного ОСОБА_4 господарства розташованого на АДРЕСА_3 . Шляхом виймання віконної рами веранди будинку вони проникли у приміщення, де застосували аерозоль зі сльозоточивою речовиною та завдали не менше п`яти ударів руками по різних частинах тіла ОСОБА_4, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді саден черевної стінки, синців обох ліктьових та гомілко-ступеневих суглобів, які відповідно до висновку експерта від 29 серпня 2018 року № 106 належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я.
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, за пособництвом ОСОБА_3, погрожуючи предметом, схожим на пістолет, зв`язали господаря будинку ОСОБА_4 та його дружину ОСОБА_5 і, застосовуючи погрози фізичною розправою, які потерпілі в цій ситуації сприйняли як реальні погрози, небезпечні для життя і здоров`я, відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 11 400 грн, 200 дол США (згідно з курсом Національного банку України на час скоєння злочину становила 5 289,93 грн), сережками, виготовленими із золота 585 проби вагою 5 г, вартість яких за висновком експерта від 30 жовтня 2018 року № 1123 на час скоєння злочину становила 2 997,20 грн, мобільними телефонами марки "Nokia" моделі 2610, марки "Samsung" моделі GT-S5611, марки "Samsung" моделі GT-E1202, вартість яких за висновком експерта від 22 листопада 2018 року № 1212 на час скоєння злочину становила 177,33 грн, 426,67 і 139,67 грн відповідно, рушницею мисливською одноствольною 16 калібру.
Таким чином, протиправними діями ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було спричинено майнової шкоди на загальну суму 20 430,8 грн.
Крім цього, повторно 24 липня 2018 року, близько 03:20, після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, застосовуючи погрози фізичною розправою, які потерпілі, враховуючи ситуацію, що виникла, сприйняли як реальні погрози, небезпечні для життя та здоров`я, незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-21063, 1990 року виготовлення, кузов НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_2, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 та був на подвір`ї його господарства.
Згодом того ж дня цей автомобіль було виявлено і вилучено працівниками поліції біля будинку АДРЕСА_4.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що справу сфальсифіковано, а мобільний телефон і документи на будинок потерпілих йому підкинули працівники поліції. Крім цього, стверджує що останні примусили його взути кросівки, в яких він міг бути на місці злочину. Посилається на те, що під примусом обмовив себе і ОСОБА_2 . На його думку, прийняті рішення не узгоджуються з показаннями свідків та матеріалами кримінального провадження. Вказує на порушення допущені під час допиту свідка ОСОБА_7 Рішення апеляційного суду, як вважає засуджений, прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і принципу безпосередності дослідження доказів судом апеляційної інстанції та наявні підстави для закриття кримінального провадження. Вказує, що вилучені у нього в Менському райвідділі поліції Чернігівської області речі пропали. За його твердженням, підписав протоколи та визнав винуватість, оскільки його змусили працівники поліції шляхом катування та психологічного тиску. Також зазначає про погрози працівників правоохоронних органів кримінальним переслідуванням його родини та застосуванням фізичного насильства до членів родини, у зв`язку з чим вважає їх причетними до загибелі його племінниці.
Засуджений ОСОБА_2 в касаційній скарзі вказує, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду незаконні, оскільки неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, та порушено кримінальне процесуальне законодавство, а тому, на його переконання кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю. Посилається на те, що жодним чином не підтверджено його присутності на місці скоєння злочину, не досліджено доказів сторони захисту, вбачає протиріччя між показаннями потерпілих.
Захисник Синявський О. М. у касаційній скарзі посилається на те, що під час судового розгляду судом не оцінено доказів з точки зору їх належності, достовірності, а їх сукупності ? з точки зору достатності і взаємозв`язку. На його думку, винуватість ОСОБА_2 в установленому порядку не доведено, а докази зібрано з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК). Зазначає про порушення процедури проведення впізнання потерпілими та свідком ОСОБА_7 по фотознімках ОСОБА_2 і ОСОБА_1, а тому фактичні дані цієї дії не може бути покладено в основу обвинувального вироку. Крім того, вважає, що проведена негласна слідча дія - аудіо, відеоконтроль публічно доступних місць, згідно з якою неповнолітній ОСОБА_7 надає пояснення начальнику служби у справах дітей Менської РДА та працівникам поліції, є недопустимим доказом. Також вказує, що не надано належної оцінки протоколам за результатами проміжного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Зазначає про отримання доказів внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. У зв`язку з викладеним вказує на необхідність закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК.
Захисник Омельяненко Л. І. в касаційній скарзі вказує, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що ОСОБА_3 був позбавлений можливості надавати пояснення в пред`явленому обвинуваченні, оскільки був видалений із зали судового засідання на підставі ухвали суду. Вказує що слідчий повідомив потерпілій про причетність ОСОБА_3 до вчиненого злочину, а також про те, що потерпілі плуталися у своїх показаннях, допускали певні неточності та забували обставини. Як стверджує захисник, було встановлено, що усупереч нормам КПК під час допиту потерпілих у судовому засіданні перед початком пред`явлення особи для впізнання працівники поліції показували їм фотографії обвинувачених, а також стверджує, що фотознімки мають різкі відмінності між собою. Крім того, зазначає, що показання свідка ОСОБА_9 не мають значення для встановлення фактичних обставин цього кримінального провадження. Також не надано доказів належності вилученого 10 жовтня 2018 року мобільного телефону ОСОБА_3 . Посилається на те, що протоколи обшуків, проведених за місцями проживання засуджених, не містять конкретних даних щодо осіб, які могли бути причетними до вчинення злочинів, та не підтверджують інших обставин злочинів, не мають доказового значення у цьому провадженні, а отже, є недопустимими. Зазначає, що висновок експерта від 6 листопада 2018 року № 1292 не доводить причетності до вчинення злочину. Вважає, що проведена негласна слідча дія - аудіо, відеоконтроль публічно доступних місць, згідно з якою неповнолітній ОСОБА_7 надає пояснення начальнику служби у справах дітей Менської РДА та працівникам поліції, є недопустимим доказом, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Вказує, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов`язаний визнати істотним порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як отримання показань чи пояснень від особи, яку не було повідомлено про її право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. Також суди необґрунтовано посилаються на аудіозаписи розмов між засудженими. На думку захисника, стороною обвинувачення не доведено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до початку вчинення розбою мала місце попередня змова, а тому просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй касаційній скарзі вказує, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що інкримінованого йому злочину не скоював, а потерпілі плуталися в своїх показаннях, які різнилися за змістом. На переконання засудженого показання свідка ОСОБА_9 не мають значення для встановлення фактичних обставин цього кримінального провадження. Також не надано доказів належності вилученого 10 жовтня 2018 року мобільного телефону ОСОБА_3 . Посилається на відсутність у протоколах обшуків, проведених за місцями проживання засуджених, конкретних даних щодо осіб, які могли бути причетними до вчинення злочинів, та даних підтвердження інших обставин злочинів, вважає, що ці протоколи не мають доказового значення у провадженні, а отже є недопустимі. На його думку, суди необґрунтовано посилаються на аудіозаписи між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, оскільки учасники процесу не є експертами і не можуть стверджувати, що це розмови саме вказаних осіб. Крім цього, зазначає про порушення його права на захист у зв`язку з його видаленням із зали судових засідань, тому просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники Синявський О. М. та Омельяненко Л. І., і засуджені підтримали подані касаційні скарги.
При цьому захисник Омельяненко Л. І. наполягала на тому, що потерпілі плутались в своїх показаннях, свідок ОСОБА_9 не дав будь-яких показань, які викривали засуджених, докази того, що саме ОСОБА_3 спілкувався з ОСОБА_1 перед вчиненням злочину відсутні.
Захисник Синявський О. М. посилався на те, що докази причетності ОСОБА_2 до вчинення злочину відсутні.
Засуджений ОСОБА_1 наполягав на тому, що під час досудового слідства до нього застосовувався тиск з боку працівників правоохоронних органів.
Засуджений ОСОБА_2 посилався, що суди не дослідили в повному обсязі показання потерпілих та не дали оцінку їх показанням.
Захисник Кашуба М. О. підтримав подані касаційні скарги та посилався на те, що судом безпідставно не визнано недопустимими фактичні дані проведення НСРД з неповнолітнім ОСОБА_7 .
Потерпілі категорично заперечували проти поданих касаційних скарг та категорично наполягали на тому, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили на них розбійний напад та заволоділи автотранспортом.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, засуджених та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційних скаргах та доповненнях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги захисників та засуджених підлягають частковому задоволенню у зв`язку з таким.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.