Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 318/292/18
провадження № 51-2753км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Григор`євої І.В., Крет Г.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисників Моїсеєнка Д.Ю., Концура О.О. (в режимі відеоконференції),
розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080260000349, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця і жителя
АДРЕСА_1 ,
виправданого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК, та виправдано за недоведеністю вчинення цих кримінальних правопорушень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він на початку весни на території власної присадибної ділянки, розташованої на
АДРЕСА_1 , незаконно посіяв насіння снотворного маку, здійснював культивування рослин, що зійшли, та незаконно виростив 10 735 кущів, які є рослинами виду "мак снотворний", що були виявлені та вилучені в ході обшуку 26 червня 2018 року.
Також ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК, приблизно у 20-х числах червня 2018 року, перебуваючи за тією ж адресою, відділив від кущів рослин виду "мак снотворний" верхівкові частини - коробочки, які розклав у чотири полімерні мішки, таким чином виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - макову солому, загальна маса якої в перерахунку на суху речовину становить 19,4 кг, що є особливо великим розміром, який зберігав з метою подальшого збуту. Макову солому також було виявлено та вилучено в ході обшуку 26 червня 2018 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що більша частина наданих органом досудового розслідування доказів є недопустимими та вони не доводять факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів, а тому його виправдав. Із правильністю такого висновку погодився і суд апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, внаслідок чого безпідставно визнав недопустимими більшу частину доказів та дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому злочинів. Крім того, звертає увагу, що суд безпідставно вдався до оцінки законності ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук. Вказує, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, який вимагав скасувати вирок місцевого суду та ухвалити свій вирок щодо ОСОБА_1, залишив поза увагою доводи про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та неправильно встановив обставини кримінального провадження, що потягло необґрунтоване рішення про виправдання ОСОБА_1 .
Захисники Моісеєнко Д.Ю. та Ковальов С.В. надіслали заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких обґрунтували свою думку щодо законності ухвалених стосовно ОСОБА_1 судових рішень та необхідності залишити їх без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу та вважала за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Виправданий та захисники вважали, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, і просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
Як видно зі змісту вироку, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами дані, які містяться у протоколі обшуку, оскільки цю слідчу дію було проведено на підставі незаконної ухвали слідчого судді. Зазначив, що усупереч вимогам ч. 4 ст. 107 КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалося. Клопотання прокурора про надання дозволу на обшук ґрунтувалося на даних, отриманих у межах іншого кримінального провадження, і в цьому провадженні вони не були відкриті стороні захисту.
Також суд дійшов висновку про те, що сам обшук проведено з порушенням вимог статей 234-236 КПК та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вказав, що дозвіл на обшук був наданий прокурорам Ковальову С.В. та Рулевському О.О., а у проведенні слідчої дії брав участь лише Рулевський О.О., а також інші, в тому числі не зазначені у протоколі особи, яким дозвіл не надавався. Суд звернув увагу на те, що замість прокурора процесуальні права ОСОБА_1 роз`яснювала слідчий Арсентьєва Т.А. й обшук на території його домоволодіння проведено на підставі ухвали слідчого судді, в якій неправильно зазначені особи, які проживають у будинку, та не вказано власників домоволодіння.
Прокурор, не погодившись з вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу. Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, зазначав, що висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості виправданого у вчиненні інкримінованих йому злочинів не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження. Зокрема, наполягав на тому, що через неправильну оцінку доказів суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про необхідність визнати недопустимими доказами дані, що містяться у протоколі обшуку, проведеного 26 червня 2018 року на території домоволодіння ОСОБА_1, розташованого на