Постанова
іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 161/21377/19
провадження № 51-1426км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Вус С. М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Мухи В.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 2 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019030000000795, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки,
а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК, - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат і арешту майна
у кримінальному провадженні.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 2 липня 2020 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 6 листопада 2019 року близько 19:45 всупереч вимогам п.п. "б" п. 2.3, пунктів 10.1, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "Volkswagen Passat Variant" (р.н. НОМЕР_1, Республіка Литва), рухаючись по вул. Львівській зі сторони вул. Потебні в напрямку вул. Ковельської в м. Луцьку біля будинку № 35, неуважно стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, перед виконанням маневру перестроювання не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився, пропускаючи пішохода, автомобіль марки "Renault Cangoo" (д.р.н. НОМЕР_2 ), що рухався попереду в попутному напрямку, ОСОБА_1 не зменшив швидкості і не зупинився, в результаті чого під час виконання маневру випередження автомобіля допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво за напрямком руху автомобіля марки "Volkswagen Passat Variant". Внаслідок наїзду потерпілий отримав тілесні ушкодження, у вигляді травми тіла з численними переломами кісток скелета і забоями внутрішніх органів, що спричинило його смерть.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду
і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженого, конкретним обставинам справи та меті покарання через м`якість. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, безпідставно застосовано до засудженого положення ст. 75 КК, оскільки злочин останній учинив у стані алкогольного сп`яніння, і не враховано тяжких наслідків від скоєного правопорушення. На думку прокурора, зазначені у вироку дані про особу ОСОБА_1 та обставини, які пом`якшують покарання, можуть бути враховані під час призначення засудженому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник засудженого - адвокат Муха В.І. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Муха В.І. заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
У надісланих запереченнях на касаційну потерпілий ОСОБА_3 просить суд врахувати його думку та потерпілої ОСОБА_4 і залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Потерпілі вважають призначене судом покарання справедливим, оскільки ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував їм завдану шкоду, а крім того
23 жовтня 2020 року за власною ініціативою сплатив вартість пам`ятника загиблому ОСОБА_2 в розмірі 16 000 грн.
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК
у касаційній скарзі не заперечуються.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог,
які стосуються призначення покарання.
Положеннями ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів