Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 209/1389/19
провадження № 61-10895св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_5, |
| відповідач - ОСОБА_1, |
| треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що з 28 квітня 2001 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .
Від попереднього шлюбу ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, 1992 року народження, та ОСОБА_3, 1992 року народження. У шлюбі з відповідачем народилася донька ОСОБА_4, 2002 року народження.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради міста Дніпродзержинська від 17 травня 2006 року сім`ї ОСОБА_1 надано для проживання квартиру АДРЕСА_1, як службове приміщення.
У 2015 році ОСОБА_1 припинив проживати у вищевказаній квартирі.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2017 року шлюб між
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26 грудня
2018 року спірну квартиру виключено з числа службових приміщень Міністерства оборони України та передано в комунальну власність міста.
ОСОБА_5 також вказувала, що вона та діти не чинять перешкод ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою.
Проте, відповідач не піклується та не цікавиться зазначеним житлом. Натомість, позивач повністю утримує житло та сплачує комунальні платежі.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_5 просила суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року (у складі судді
Багбая Є. Д.) позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом у квартирі АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не проживає у вищевказаній квартирі більше чотирьох років, не цікавиться квартирою, не сплачує комунальні послуги, а тому позивач не може в повній мірі реалізувати своє право користування та розпорядження квартирою, що є підставою для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у зв`язку з відсутністю його понад шість місяців без поважних причин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв`язку з відсутністю понад шість місяців без поважних причини, відсутні.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що відповідач з серпня 2015 року тимчасово проживає у казармі Військової частини А3750 у період призову на військову службу на особливий період.
Відповідачем спростовано доводи позивача про втрату ним інтересу до квартири.
Крім того, спірна квартира надавалася відповідачу на склад сім`ї з п`яти осіб як службове житло, у зв`язку із проходженням служби у військовій частині А1314, іншого житла відповідач не має.
Визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, не відповідатиме пропорційності переслідуваній легітимній меті, яка передбачена статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням того, що відповідач тривалий час проживав у спірному житловому приміщенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 21 липня 2020 року, ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Разом з тим, постанова апеляційного суду прийнята з урахуванням доказів, які подані до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1, і судом першої інстанції не досліджувались.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 28 квітня 2001 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .
До укладання шлюбу ОСОБА_5 мала двох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу: ОСОБА_2, 1992 року народження,
та ОСОБА_3, 1992 року народження.
У шлюбі з ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_4, 2002 року народження.
11 квітня 2006 року начальник Дніпропетровського гарнізону звернувся до командувача військ Південного оперативного командування з клопотанням про надання ОСОБА_1 на склад сім`ї п`ять осіб квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради міста Дніпродзержинська від 17 травня 2006 року ОСОБА_1 з сім`єю з п`яти осіб надано для проживання службове житло - квартиру АДРЕСА_1 .
19 травня 2006 року ОСОБА_1 видано ордер на службове жиле приміщення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що подружжя понад два роки не підтримувало подружні стосунки та з 15 серпня 2015 року припинило сумісне проживання.
06 вересня 2017 року відповідач ОСОБА_1 звертався до поліції щодо вчинення перешкод у проживанні у спірній квартирі шляхом заміни замків та доступу до особистих речей.
Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26 грудня
2018 року квартиру АДРЕСА_1 виключено з числа службових приміщень Міністерства оборони України та передано в комунальну власність міста.
Згідно з довідкою військової частини А3750 від 27 травня 2019 року відповідач ОСОБА_1 тимчасово проживає без реєстрації в гуртожитку військової частини А3750 за адресою: АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.