Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 127/15246/19
провадження № 61-9042св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є законними представниками ОСОБА_7,
третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року в складі судді Романюк Л. Ф. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2020 року в складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є законними представниками ОСОБА_7, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у березні 2019 року були проведені прилюдні торги, на яких позивач стала переможцем на придбання квартири в АДРЕСА_1, загальною площею 66,9 кв. м.
26 квітня 2019 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. видала їй свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Цього ж дня приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. внесено запис про перехід права власності та відповідно виготовлено витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Того ж дня вона здійснила реєстрацію свого місця проживання за вищевказаною адресою, одночасно знявши з реєстрації ОСОБА_8 . На початку травня позивачка приїхала до своєї квартири для того, щоб вселитися, але відповідачі по справі відмовились в добровільному порядку виселитись.
З врахуванням збільшених позовних вимог просила суд, усунути їй перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року позов задоволено. Усунено завдані ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення з квартири АДРЕСА_2 : ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є власником спірної квартири, право власності на яке зареєструвала у встановленому законом порядку, а тому вправі розпоряджатися цим майном на свій розсуд. Відповідачі не реагують на вимоги позивача звільнити це майно, чим порушують її право власності, тому підлягають виселенню без надання іншого житла.Також судом враховано, що предметом спору є іпотечне житло, а у відповідачів наявне інше житло, за адресою якого вони прописані. Зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_3, а ОСОБА_6 за адресою : АДРЕСА_4 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачі не є ані членом сім`ї ОСОБА_1, ані наймачем, ані іншою особою, що має право на користування квартирою, порушують право позивача володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2020 року ОСОБА_5, ОСОБА_8 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2020 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення або передати справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року в справі № 6-1049цс15, 21 жовтня 2015 року в справах № 6-1484цс15, № 6-1033цс15, 02 березня 2016 року в справі № 6-3064цс15, 22 червня 2016 року в справі № 6-197цс16, Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 14-317цс18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилаються на те, що судами не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 жовтня 2011 року відповідачі придбали спірну квартиру за 384 000,00 грн., що було еквівалентно 48 000,00 дол. США, з них 200 000,00 грн були надані ОСОБА_8, що є її особистими коштами, а 184 000,00 грн було отримано в кредит, у зв`язку із чим ними укладався договір іпотеки №РМЬ-ВОЗ/1594/11 від 27 жовтня 2011 року. При цьому, за умовами договору, 200 000,00 грн ними передано до підписання договору купівлі-продажу, а решту 184 000,00 грн - має бути сплачено протягом двох банківських днів з моменту підписання цього договору. Таким чином, суди при вирішенні питання про виселення з іпотечного майна повинні окрім статті 40 Закону України "Про іпотеку" враховувати також положення статті 109 ЖК Української РСР, якою вимагається, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Також зазначали, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2011 року в розмірі 126 172,11 грн, проте Замостянським відділом державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області через електронні торги продано спірну квартиру за 601 865,00 грн без врахування податку на додану вартість, що є більшим від боргу, який підлягав стягненню на вимогу банку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2020 року позивач подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що на час розгляду справи, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 26 квітня 2019 року не скасоване, як і не оскаржено самі прилюдні торги та заборгованість за кредитним договором, а тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1, яка придбала житло на прилюдних торгах, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник та члени його сім`ї, які втратили право власності на житло, відмовляються виселятися з нього, є правильним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 127/15246/19 з Вінницького міського суду Вінницької області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року справу № 127/15246/19 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами