Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 757/31296/15-ц
провадження № 61-12532св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості та стягнення коштів.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2015 року ПАТ "РОДОВІД БАНК" звернулось до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за невиконання умов мирової угоди у справі № 2-3520-1/10 від 01 жовтня 2010 року, що затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року, в сумі 261 867,42 дол. США та 5 456 622,06 грн.
Вимоги обґрунтовувало тим, що 17 листопада 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № 15.3/СД-170.06.3, згідно із яким позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 600 000 дол. США терміном до 16 листопада 2007 року.
20 листопада 2006 року сторони уклали договір про внесення змін до кредитного договору, згідно із яким невідновлювальна кредитна лінія відкрита на суму 1 600 000 дол. США терміном до 16 листопада 2007 року. Згідно із кредитним договором, зі змінами від 04 серпня 2008 року, процентна ставка становить 15 % річних.
У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань банк звернувся до суду (справа № 2-3520-1/10).
01 жовтня 2010 року сторони уклали мирову угоду у справі № 2-3520-1/10, яка затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року. Згідно із цією угодою ОСОБА_1 визнав вимоги банку в розмірі 5 917 685,67 грн, що включає проценти у розмірі 2 993 393,83 грн. (898 454,47 грн та 261 867,42 дол. США) та пеню у розмірі 2 924 291,84 грн, а також зобов`язався відшкодувати судові витрати у сумі 1 820 грн.
Згідно із умовами мирової угоди банк зобов`язався списати пеню у розмірі 2 583 685,67 грн (частина від 2 924 291,84 грн) за умови, що позичальник або майновий поручитель в строк до 23 листопада 2010 року передасть в іпотеку майно на суму 3 334 000 грн, проте такої умови не дотримано, у зв`язку із чим позичальнику не списано цієї пені.
Окрім того, у зв`язку із невиконанням зобов`язань, банк також просив стягнути з позичальника відповідно до статті 625 ЦК України 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам у розмірі, що визначені у дол. США, в сумі 820 798,56 грн, 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту, що визначені у гривні, у сумі 100 873,05 грн та 712 204,14 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем використано право звернення стягнення на предмет іпотеки на суму непогашеної ОСОБА_1 заборгованості в сумі 5 917 685,67 грн, а стягнення коштів у цій справі може призвести до подвійного стягнення.
Окрім того, суд зазначив, що позивачем додано розрахунок заборгованості за період з 24 листопада 2010 року до 20 серпня 2015 року. Розрахунок фактично не містить розрахунку пені та періоду нарахування, при цьому складає 2 924 291,84 грн. В той же час відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності та зверталась увага на неналежним чином складений розрахунок пені.
Зазначив, що розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат містить в собі період нарахування у задоволенні яких було відмовлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року, що в свою чергу також позбавляє суд можливості визначити дійсний розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням умов виконання мирової угоди, відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Спонукано ОСОБА_1 до виконання умов мирової угоди, що затверджена ухвалою Печорського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року у справі № 2-3520-1/10, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК": процентів у розмірі 2 993 393,83 грн, а саме 898 454,47 грн та 261 867,42 дол. США; а також пені у розмірі 2 924 291,84 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК":
517 160,19 грн 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з 26 серпня 2012 року по 21 серпня 2015 року за прострочення сплати 261 867,42 дол. США;
53 586,06 грн 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за період з 26 серпня 2012 року по 21 серпня 2015 року за прострочення сплати 898 454,47 грн;
685 520,78 грн інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі за період з 26 серпня 2012 року по 21 серпня 2015 року за прострочення сплати 898 454,47 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконання рішення у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки буде мати відповідні правові наслідки, проте за відсутності його реального виконання кредитор не позбавлений права щодо захисту своїх інтересів в іншій спосіб. Мирова угода не містить домовленості про те, що погашення заборгованості має відбуватися виключно за рахунок іпотечного майна, а вказано лише на право кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки.
З цим позовом банк звернувся 26 серпня 2015 року та 24 липня 2013 року мало місце переривання позовної давності, а отже за вимогами щодо спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення заборгованості позовна давність не пропущена.
Позивачем підрахунок загальної суми, що підлягає стягненню з відповідача з огляду на заявлені банком вимоги в резолютивній частині викладено некоректно, проте наявні у справі докази не перешкоджають суду навести правильний розрахунок із визначенням складових заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зазначеній справі.
30 листопада 2020 року справу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з`ясовано обставини справи. Зазначає, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Вказує, що намагався добросовісно виконати умови мирової угоди. Зазначає, що в рахунок заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки. Заявник вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ПАТ "РОДОВІД БАНК" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року між ВАТ (ПАТ) "РОДОВІД БАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.3/СД-170.06.3 (т. 1 а. с. 63-65).
Згідно пункту 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 600 000 дол. CШA терміном до 16 листопада 2007 року включно.
20 листопада 2006 року між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились внести зміни в пункт 1.1. кредитного договору та викласти його в наступні редакції: "Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 600 000 дол. США терміном до 16 листопада 2007 включно" (т. 1 а. с. 66).
Згідно пункту 3.1. кредитного договору зі змінами від 04 червня 2008 року, процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 15% річних.
У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань, у вересні 2010 року банк звернувся до суду із вимогами до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В ході розгляду справи між сторонами 11 листопада 2010 року укладено Мирову угоду, яка затверджена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року, провадження у справі закрито (т. 1 а. с. 68-71).
Згідно із умовами Мирової угоди ОСОБА_1 визнав позовні вимоги банку у розмірі 5 917 685,67 грн, в тому числі: проценти у розмірі 2 993 393,83 грн, а саме 898 454,47 грн та 261 867,42 дол. США, та пеню у розмірі 2 924 291,84 грн.
Банк зобов`язався частково списати пеню у розмірі 2 583 685,67 грн в разі надання ОСОБА_1 або його майновим поручителем в строк до 23 листопада 2010 року у заставу (іпотеку) банку нерухомого майна на загальну суму 3 334 000 грн.
ОСОБА_1 зобов`язався здійснити погашення: по процентах за кредитом у розмірі 2 993 393,83 грн та пені у розмірі 340 606,17 грн в строк до 23 листопада 2010 року.
Кошти у розмірі 898 454,47 грн ОСОБА_1 зобов`язався внести на рахунок № НОМЕР_1 у готівковій чи безготівковій формі.
Кошти у розмірі 261 867,42 дол. США ОСОБА_1 зобов`язався внести на рахунок НОМЕР_2 у готівковій або безготівковій формі.
Кошти у розмірі 304 606,17 грн ОСОБА_1 зобов`язався внести на рахунок № НОМЕР_3 у готівковій або безготівковій формі.
Сторони передбачили, що у разі непогашення ОСОБА_1 процентів за кредитом в розмірі 2 993 394,07 грн, в тому числі 898 454,47 грн та 261 867,42 дол. США, і пені у розмірі 340 605,93 грн в строк до 26 листопада 2010 року банк має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Ухвала суду набрала законної сили.
14 грудня 2010 року між ОСОБА_2 (Іпотекодавцем) та ПАТ "РОДОВІД БАНК" (іпотекодержателем) укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 перед Іпотекодержателем за Мировою угодою від 11 листопада 2010 року по цивільній справі № 2- 3520-1/10 щодо погашення заборгованості, прямо передбаченої умовами Мирової угоди, передав в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, зареєстроване як окремий, виділений в натурі об`єкт права власності, а саме: три земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, смт. Виноградне, різної площі. Передане в іпотеку нерухоме майно за домовленістю сторін оцінено в 420 020 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору складає 3 334 000 грн. Іпотекодавець з умовами Мирової угоди ознайомлений.
Згідно підпункту 3.1.1. договору іпотеки при порушенні позичальником умов Мирової угоди, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а. с. 72-76).
28 січня 2013 року банк направив позичальнику вимогу про погашення заборгованості, згідно умов Мирової угоди, які станом на 09 січня 2013 не були виконані. Вимогу позичальник отримав 20 лютого 2013 року,
24 липня 2013 року ПАТ "РОДОВІД БАНК" звернувся до суду (справа № 754/13851/14-ц) із вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання умов Мирової угоди в сумі 261 867,42 дол. США та 3 882 746,31 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2013 року у задоволенні вимог ПАТ "РОДОВІД БАНК" відмовлено з тих підстав, що Мирова угода є підставою для її виконання в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку, та залишено без змін.
26 вересня 2014 року ПАТ "РОДОВІД БАНК" звернулося до Відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у місті Києві від 20 жовтня 2014 року у відкритті виконавчого провадження відмовлено з підстав невідповідності виконавчого документу вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".
18 листопада 2014 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва задоволено скаргу ПАТ "РОДОВІД БАНК" на дії державного виконавця, визнано протиправними дії державного виконавця та скасовано винесену постанову від 20 жовтня 2014 року.
09 лютого 2015 року ПАТ "РОДОВІД БАНК" повторно звернулося до Відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року.
Постановою державного виконавця від 14 лютого 2015 року в прийнятті до провадження виконавчому документа було відмовлено з підстав невідповідності вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не зазначено строк пред`явлення до виконання.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2015 року у задоволенні скарги ПАТ "РОДОВІД БАНК" на неправомірні дії щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14 лютого 2015 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 754/13851/14-ц задоволено позов ПАТ "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Мировою угодою, укладеною між ОСОБА_1 та ПАТ "РОДОВІД БАНК" 11 листопада 2010 року, в сумі 5 917 685,67 грн, з яких проценти за користування кредитом - 2 993 393,83 грн та пеня - 2 924 291,84 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій (т. 2 а. с. 10-16).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.