Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 752/11478/18
провадження № 61-8464св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" про визнання поруки припиненою
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточнивши який просив визнати припиненою поруку за договором поруки від 25 грудня 2007 року № SR-009/927/2006, укладеним між ним та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТБ Банк", банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", товариство).
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що 28 грудня 2006 року між банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-009/927/2006 (далі - кредитний договір), на забезпечення належного виконання якого між банком і ним 25 грудня 2007 року укладено договір поруки № SR-009/927/2006.
04 квітня 2012 року товариство використало право на дострокове повернення кредитних коштів, надіславши досудову вимогу, тому строк добровільного виконання боржником своїх зобов`язань за договором закінчився 04 травня 2012 року, а перебіг шестимісячного строку для пред`явлення банком вимог до поручителя розпочався 05 травня 2012 року та закінчився 04 листопада 2012 року. Оскільки товариство не пред`явило вимоги до поручителя у вказаний строк, наявні підстави для визнання поруки припиненою з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити та визнати поруку за договором поруки припиненою з 05 листопада 2012 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 17 січня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2017 року, ухваленим у справі № 369/7228/14-ц, яке набрало законної сили, задоволено вимоги кредитора до поручителя, тому підстав для застосування статті 559 ЦК України у цій справі немає.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 02 квітня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Порука не може вважатися припиненою, оскільки кредитор реалізував своє право на
стягнення заборгованості, про що ухвалене рішення суду, яке є обов`язковим до
виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 26 квітня 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права, не застосували закон, який підлягав застосуванню та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду з подібних правовідносин.
Направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення коштів, відповідач змінив строк виконання основного зобов`язання, в результаті чого порядок повернення кредиту частинами припинив свою дію, та наслідком стало виконання зобов`язання з повернення кредиту в повному обсязі протягом 30 днів з дати одержання позичальником такої вимоги. Ураховуючи, що ОСОБА_3 отримала вимогу про дострокове повернення коштів 04 квітня 2012 року, строк виконання зобов`язання настав 04 травня 2012 року, а перебіг шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя сплив 04 листопада 2012 року, тому з 05 листопада 2012 року його порука за договором поруки є припиненою з підстав передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.
20 травня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 грудня 2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-009/927/2006, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі
90 000,00 дол. США зі строком повернення 27 грудня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-009/927/2006, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником боргових зобов`язань за кредитним договором.
Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що договір діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором. При цьому строк закінчення цього договору не зазначається, оскільки він визначається моментом повного погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга надійшла до Верховного Суду до 08 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.