Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2-5229/09
провадження № 61-5119св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Кредитна спілка "Україна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Кредитна спілка "Україна", про визнання права власності на майно
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які є предметом іпотеки.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що кредитна спілка "Україна" (далі - КС "Україна") на підставі договору додаткового пайового внеску від 17 квітня 2008 року № ГО-170408Д отримала від нього грошові кошти в сумі 1 511 000,00 грн зі сплатою 27 % річних строком на один рік.
На забезпечення виконання договору пайового внеску 17 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та КС "Україна" укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передав позивачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те що у встановлений договором пайового внеску строк позивачу грошові кошти не було повернено, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Малиновський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 17 червня 2009 рокупозов задовольнив, визнав за ОСОБА_1 право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Заочне рішення мотивоване доведеністю заявлених вимог.
Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 14 червня 2010 року відмовив у задоволенні заяви КС "Україна" про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року.
Ухвала мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 25 жовтня 2010 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 26 січня 2011 рокузалишив без задоволення заяву виконуючого обов`язки голови правління КС "Україна" про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року.
Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для скасування заочного рішення, оскільки ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2010 року апеляційна скарга голови правління КС "Україна" відхилена, заочне рішення залишено без змін.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 19 жовтня 2012 рокувідмовив у прийнятті апеляційної скарги Дідик Л. А. на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року, оскільки Дідик Л. А. не брала участі в розгляді справи і суд першої інстанції не вирішував питання про її права та обов`язки.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 19 листопада 2012 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою Дідик Л. А. в інтересах КС "Україна", на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України в редакції, чинній на час її постановлення.
Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 15 липня 2013 рокузалишив без задоволення заяву представника КС "Україна" про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року, оскільки із заявою про перегляд заочного рішення звернувся представник третьої особи, що суперечить частині першій статті 228 ЦПК України, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, та виключає можливість розгляду заяви судом.
Малиновський районний суд м. Одеси ухвалою від 27 березня 2017 рокузалишив без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак у судові засідання не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надав.
Одеський апеляційний суд постановою від 04 лютого 2020 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2009 року скасував. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що іпотечним договором, укладеним між сторонами, встановлено позасудовий порядок визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, тому визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішенням суду є неналежним способом захисту. Зазначене відповідає правовій позиції, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.
Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 13 березня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, оскільки суддя Комлева О. С. ще до вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження мала заявити самовідвід, однак зробила це лише після поновлення пропущеного строку. Ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції окремо від рішення суду не підлягає оскарженню, тому заперечення проти неї викладаються в касаційній скарзі.
Крім цього, з яких міркувань Комлева О. С. вважала поважними та обґрунтованими причини пропуску строку на апеляційне оскарження, - невідомо, оскільки в апеляційній скарзі, крім твердження про те, що заявник не знав про прийняте судом першої інстанції рішення, будь-яких інших причин не зазначено.
Відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час і місце ухвалення рішення, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, що містяться в матеріалах справи, проте лише у липні 2017 року подав апеляційну скаргу на заочне рішення, в якій просив поновити строк на його апеляційне оскарження, послаючись на відсутність доказів належного повідомлення про розгляд справи.
Відповідно до пункту 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року (заява № 48553/99) у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок міститься також і в рішенні Суду у справі "Брумареску проти Румунії", пункт 61).
25 жовтня 2010 року заочне рішення було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, який апеляційну скаргу голови правління КС "Україна" відхилив і залишив його без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
15 травня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.