Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 206/3544/17
провадження № 61-1366св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратура Дніпропетровської області, Міністерство внутрішніх справ України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня
2019 року у складі судді Маштак К. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П.,
Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), прокуратури Дніпропетровської області, Міністерства внутрішніх прав України про відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
Позовна заява мотивована тим, що 07 лютого 2015 року СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 12015040700000244 відносно ОСОБА_1, за яким пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 307 КК України щодо незаконного зберігання та збуту 04 лютого 2015 року наркотичних засобів.
27 квітня 2015 року СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження
№ 12015040700000775 відносно ОСОБА_1, за яким пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 307 КК України щодо незаконного зберігання та збуту повторно 29 березня 2015 року наркотичних засобів.
Також 27 квітня 2015 року СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження
№ 12015040700000778 відносно ОСОБА_1, за яким пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 309 КК України щодо незаконного придбання, зберігання без мети збуту наркотичних засобів, що сталося
29 березня 2015 року.
29 квітня 2015 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне за номером 12015040700000244.
Під час досудового розслідування об`єднаного кримінального провадження
№ 12015040700000244 відносно позивача було незаконно проведено обшук за місцем проживання, дозвіл на проведення якого надано судом без належних підстав, негласні слідчо-розшукові дії, незаконне вилучення речей тощо.
29 березня 2015 року ОСОБА_1 було затримано.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року у справі № 206/2274/15-к скасовано вирок Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року та закрито кримінальне провадження на підставі статті 284 КПК України - у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді.
Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під арештом із 29 березня 2015 року до 23 лютого 2017 року - 22 місяці та 24 доби.
Зазначене завдало моральної шкоди позивачу, що спричинена проведенням незаконного слідства, застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, позбавлення права на справедливий суд. Порушено життєві плани, усталений спосіб життя, він не мав можливості налагодити своє особисте життя, піти на роботу, заробити гроші для свого існування.
22 місяці та 24 доби він перебував під слідством та не міг бачити своїх батьків, не міг їм допомогти, замість цього його батьки були вимушені збирати грошові кошти, щоб возити йому передачі.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави України в особі ДКСУ за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів із казначейського рахунку на його користь завдану моральну шкоду незаконними діями відповідачів (органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду) при досудовому розслідуванні та судовому розгляді кримінального провадження за обвинуваченнями за частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України у розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, з урахуванням тривалості часу, протягом якого ОСОБА_1 зазнав кримінального переслідування, зважаючи на обставини справи, надані сторонами докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування, так і факту його тривалого безпідставного тримання під вартою, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, вважав необхідним стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.
При цьому судами враховано, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року прокуратура Дніпропетровської областіподала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 06 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити оскаржувані судові рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши її розмір на 91 806,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла справа № 206/3544/17.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано вимоги Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 в частині дотримання принципу розумності та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди, оскільки враховуючи період перебування позивача під арештом моральна шкода становить 91 806,00 грн (22 місяці * 4 173,00 грн - суму мінімальної заробітної плати).
Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою те, що на сьогодні в Україні відсутні нормативно сформульовані критерії та загальний метод оцінки розміру компенсації моральної шкоди.
Крім того, у порушення частини третьої статті 89 ЦПК України у судових рішеннях взагалі не наведено будь-яких належних мотивів щодо спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі більшому, ніж визначено законом, а позивачем не надано жодних доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового розслідування, прокуратури з його усталеним способом життя.
Аналіз касаційної скарги свідчить про те, що прокуратура Дніпропетровської області просить розгляд справи здійснювати за участю представника офісу Генерального прокурора України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі оглянутих в судовому засідання матеріалів кримінального провадження судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що
07 лютого 2015 року СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 12015040700000244 відносно ОСОБА_1 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування, дорученням про проведення досудового розслідування та повідомленням про початок досудового розслідування.
Відносно ОСОБА_1 були проведені НСРД: аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчиненням злочину, за результати яких слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області та начальника СБНОН було складено відповідні протоколи.
29 березня 2015 року слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Караханяном Е. С. за погодженням старшого прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська молодшого радника юстиції Ігнатенко М. О. було повідомлено про підозру ОСОБА_1
30 березня 2015 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська задовольнила клопотання слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, погоджене старшим прокурором прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк
60 днів, який обраховано з моменту фактичного затримання, тобто з 29 березня 2015 року до 28 травня 2015 року включно.
29 квітня 2015 року слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції за погодженням прокурора прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська було повідомлено ОСОБА_1 про зміну підозри.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015040700000244 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 309, частиною другою статті 307 КК України, було складено 30 квітня 2015 року слідчим СВ Самарського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, який затвердив прокурор прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська.
25 травня 2015 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1
до 23 липня 2015 року включно.
16 липня 2015 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1
до 13 вересня 2015 року включно.
08 вересня 2015 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1
до 06 листопада 2015 року включно.
30 жовтня 2015 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1
до 28 грудня 2015 року включно.
Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня
2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України та призначено йому покарання: за частиною другою статті 307 КК України у виді
8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна; за частиною другою статті 309 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі частини першої статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено
ОСОБА_1 у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. На підставі статті 71 КК України
ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та призначено остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. Виключено з обвинувачення ОСОБА_1 епізод від 04 лютого
2015 року у незаконному збуті ОСОБА_2 особливо небезпечного наркотичного засобу - опій ацетильований. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою (а. с. 90-95, т. 1).
23 лютого 2017 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження його за частиною другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у цій частині закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2015 року в частині виключення з обвинувачення ОСОБА_1 епізоду від 04 лютого 2015 року у незаконному збуті ОСОБА_2 особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого залишено без змін. ОСОБА_1 звільнено з під-варти в залі суду негайно. (а. с. 70-76, т. 1)
Постановою Верховного суду від 26 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора Грамма О. А. - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.