Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 419/1933/15-ц
провадження № 61-16602св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" на постанову Луганського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (далі - ТОВ "Епіцентр К") та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити його, визнати незаконним його звільнення з посади охоронника служби безпеки ТОВ "Епіцентр К" гіпермаркету № 2 у місті Луганську, скасувати наказ про звільнення та поновити його на роботі, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день ухвалення судом рішення та на відшкодування моральної шкоди - 69 575, 56 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 20 квітня 2012 року він був прийнятий на посаду охоронця служби безпеки ТОВ "Епіцентр К" гіпермаркету № 2 у місті Луганську. Після початку бойових дій на території міста Луганська та проведення антитериростичної операції керівництво і основний персонал
ТОВ "Епіцентр К" гіпермаректу № 2 у місті Луганську припинили роботу, на підприємстві залишились лише працівники служби безпеки гіпермаркету.
15 серпня 2014 року внаслідок обстрілу гіпермаркет № 2 у місті Луганську був повністю зруйнований, у зв`язку з чим він звертався до начальника служби охорони для надання відпустки на час обстрілів, право на яку він мав згідно з графіком відпусток, однак отримав відмову.
28 серпня 2014 року від начальника служби безпеки він отримав довідку про те, що його документи та майно згоріло.
У вересні 2014 року бойовики захопили ТОВ "Епіцентр К" гіпермаркет № 2 у місті Луганську. Покинути місто Луганськ він зміг у кінці листопада 2014 року, та повернувся до місця свого проживання в смт Новоайдар.
Відновивши свої документи, він дізнався, що переважна більшість персоналу ТОВ "Епіцентр К" гіпермаркету № 2 у місті Луганську перевелася та працює в ТОВ "Епіцентр К" гіпермаркету № 3 у місті Харкові.
Начальник відділу кадрів засобами телефонного зв`язку повідомив, що його було звільнено з роботи за власним бажанням. Однак, довідку про роботу та заробітну плату на його прохання товариство не видало.
З інформаційної довідки з Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України від 24 вересня 2015 року він дізнався, що 24 вересня 2014 року його звільнено з роботи в ТОВ "Епіцентр К".
Враховуючи те, що він не писав заяви про звільнення за власним бажанням, не був ознайомлений з наказом про звільнення, вважав, що його звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства та його прав. Крім того, такими протиправними діями відповідача йому спричинено моральну шкоду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року вищевказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушень трудових прав ОСОБА_1, який згідно відомостей Пенсійного фонду України з вересня 2014 року по листопад 2015 року рахувався таким, що звільнений з роботи в ТОВ "Епіцентр К", є передчасним, оскільки суди не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не встановили, чи виконував позивач покладену на нього умовами трудового договору роботу, чи підпорядковувався правилам трудового розпорядку, чи були забезпечені йому належні умови праці та чи отримував він винагороду за здійснену роботу, а також чи пропонувалась йому інша робота або переведення на роботу в іншу місцевість, зважаючи на те, що приміщення гіпермаркету було зруйновано в серпні 2014 року.
Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 05 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту незаконного звільнення, а решта позовних вимог є похідними від цієї вимоги.
Постановою Луганського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року скасовано рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 05 квітня 2019 року та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця служби безпеки невідокремленого структурного підрозділу ТОВ "Епіцентр К" "Будівельно-господарський гіпермаркет № 2 у місті Луганськ" з 24 вересня 2014 року.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в невідокремленому структурному підрозділі ТОВ "Епіцентр К" "Будівельно-господарський гіпермаркет № 2 у місті Луганськ" у якості охоронця з 24 вересня 2014 року.
Стягнуто з ТОВ "Епіцентр К" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2014 року по 23 листопада 2015 року в розмірі 78 143, 10 грн з утриманням з цієї суми обов`язкових платежів та податків, а також моральну шкоду в розмірі 3 000, 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що подання відповідачем звіту про ОСОБА_1 як про звільнену 24 вересня 2014 року особу та перерахування йому наступного дня зарплати за поточний місяць вересень свідчить про те, що 24 вересня 2014 року мало місце звільнення його відповідачем за власним бажанням та проведення з ним наступного дня розрахунку як зі звільненим працівником, а оскільки встановлено, що відповідної заяви про звільнення позивач не подавав, наявні підстави для визнання звільнення незаконним та поновлення його на займаній посаді.
При цьому апеляційний суд вважав, що намагання відповідача довести відсутність звільнення ОСОБА_1 поданням 23 листопада 2015 року (після пред`явлення позову) "скасовуючого" звіту свідчить про визнання звільнення позивача незаконним та поновлення його порушених трудових прав у такий спосіб.
Установивши, що період незаконного звільнення позивача тривав з 24 вересня 2014 року по 23 листопада 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цей період, а також, врахувавши принцип розумності та справедливості, стягнення 3 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, апеляційний суд не вбачав підстав для стягнення середнього заробітку за період з 23 листопада 2015 року до ухвалення судом рішення, з огляду на те, що вказаний період у розумінні закону не є вимушеним прогулом, оскільки в подальшому правовідносини сторін регулюються виключно змінами в організації праці і виробництва відповідача, що були викликані об`єктивними причинами - необхідністю переміщення з району проведення антитерористичної операції працівників зруйнованого невідокремленого структурного підрозділу ТОВ "Епіцентр К" "Будівельно-господарський гіпермаркет № 2 у місті Луганськ".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить постанову Луганського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2014 року по 23 листопада 2015 року в розмірі 78 143, 00 грн змінити, позов задовольнити та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2014 року по день ухвалення апеляційним судом рішення в цій справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив період вимушеного прогулу, який тривав з 24 вересня 2014 року по 02 серпня 2019 року, оскільки після внесення в листопаді 2015 року уточнюючих даних до Державного реєстру застрахованих осіб умови його праці не змінились, про переведення до іншого місця роботи в зв`язку з повним знищенням гіпермаркету в місті Луганську відповідач його не повідомляв.
Також у вересні 2019 року ТОВ "Епіцентр К" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року і залишити в силі рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 05 квітня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що твердження відповідача щодо його звільнення з роботи в ТОВ "Епіцентр К" не відповідають дійсності, оскільки з 20 квітня 2012 року до теперішнього часу безперервно ОСОБА_1 обіймає посаду охоронника служби безпеки, жодних дій, направлених на його звільнення, товариство не вчиняло. При формуванні звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2014 року була допущена технічна помилка, яку після її виявлення виправлено шляхом подання уточнюючого звіту, а тому надана позивачем довідка, яка містила відомості з державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, про припинення трудових відносин з 24 вересня 2014 року не є належним доказом.
Також вважають, що позивач не довів надсилання на адресу ТОВ "Епіцентр К" оригіналу трудової книжки серії НОМЕР_1, нотаріально посвідчену копію якої він надав до суду першої інстанції, оскільки вказані обставини спростовуються актом, складеним працівниками товариства, описом поштового відправлення, в якому не зазначено, яка саме трудова книжка відправлялася (відсутні серія та номер), а також перепискою між ними. До того ж вказують, що запис у трудовій книжці позивача про нібито його звільнення сфальсифікований ним, що підтверджено поясненнями відповідача, показаннями свідка, а також висновком судового експерта.
Разом з тим зазначають, що 24 лютого 2016 року ТОВ "Епіцентр К" повторно повідомило позивача (вже цінним листом з вкладенням) про те, що станом на дату написання цього листа він не звільнений, є працівником товариства, а також запропонувало йому переведення на роботу до іншого гіпермаркету, однак позивач відповіді не надав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Епіцентр К".
23 жовтня 2019 року справа № 419/1933/15-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Епіцентр К", в якому просить залишити її без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.