ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/19276/16
адміністративне провадження № К/9901/8362/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Національного банку України
на рішення Окружного адміністративного суду містка Києва від 5 лютого 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Власенкової О.О., суддів: Добрянської Я.І., Головань О.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О.)
в справі №826/19276/16
за позовом Національного банку України
до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
третя особа: ОСОБА_1,
про визнання протиправними постанов державного виконавця про накладення штрафу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Національний банк України звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. від 25 листопада 2016 року №52827435 та від 19 грудня 2016 року №52827435 про накладення штрафу.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду містка Києва від 5 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі Національний банк України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року, в справі №826/4275/16 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю:
- визнано протиправною та скасовано Постанову Правління Національного банку України №162/БТ від 15 березня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ";
- визнано протиправним та скасовано Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 березня 2016 року № 343 "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "СОЮЗ" та делегування повноважень ліквідатора банку".
- зобов`язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій): вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття Постанови Правління Національного банку України №162/БТ від 15 березня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "СОЮЗ" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі банку АТ "КБ "СОЮЗ" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу АТ "КБ "СОЮЗ" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT. Національний банк України повідомити усі банки про відновлення роботи банку АТ "КБ "СОЮЗ" у зазначених вище системах).
6. 24 жовтня 2016 року з метою виконання рішення окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №826/4275/16 видано виконавчий лист.
7. 8 листопада 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №52827435 та повідомив боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, попередивши про накладення штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у разі його невиконання без поважних причин.
8. 17 листопада 2016 року Національний банк України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами №18-0012/94491 та №18-0012/94493 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду та про відстрочку виконання рішення суду, що підлягає примусовому виконанню.
9. Водночас Національним банком України направлено на адресу:
- відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання від 17 листопада 2016 року №18-0012/94495 про прийняття рішення про відстрочку виконання вказаного рішення суду до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва заяви Національного банку України від 17 листопада 2016 року №18-0012/94491;
- головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчука Т.В. заяву від 21 листопада 2016 року №18-0012/95430 про відкладення проведення виконавчих дій до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва заяви Національного банку України від 17 листопада 2016 року №18-0012/82875.
10. Постановою від 25 листопада 2016 року ВП №52827435 державного виконавця за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, на Національний банк України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та зобов`язано Національний банк України виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (до 9 грудня 2016 року включно).
11. Згідно з мотивами, викладеними в указаній постанові, державний виконавець не погодився з доводами Національного банку України про неможливість виконати рішення суду, оскільки боржником не надано конкретних пояснень стосовно обставин, що перешкоджають вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Союз" як банківської установи відповідно до рішення суду.
12. Також державний виконавець зазначив, що із заявою до суду про встановлення способу і порядку виконання рішення суду Національний банк України звернувся лише 17 листопада 2016 року, тобто після початку примусового виконання рішення, тоді як рішення набрало законної сили 26 квітня 2016 року.
13. 9 грудня 2016 року Національний банк України звернувся до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з листом №18-0005/100381, в якому знову зазначив про неможливість виконати рішення суду через відсутність для цього законодавчо закріпленого порядку і способу відновлення діяльності банку, щодо якого розпочато процедуру ліквідації, тому з метою недопущення порушення Національним банком України банківського законодавства просив визнати поважними причини невиконання судового рішення та відкласти проведення виконавчих дій до розгляду судом заяви Національного банку від 17 листопада 2016 року №18-0012/94491 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення та просив звернутися до суду із аналогічною заявою.
14. Постановою від 19 грудня 2016 року державний виконавець за невиконання без поважних причин рішення суду в установлений державним виконавцем строк наклав на боржника штраф у розмірі 10200,00 грн. Підставою слугувало невиконання боржником рішення суду без поважних причин.
15. Згідно з цією постановою державний виконавець установив, що в установлений постановою державного виконавця від 25 листопада 2016 року ВП №52827435 строк до 9 грудня 2016 року включно боржник Національний банк України не надав документальне підтвердження виконання рішення суду, хоча листом від 9 грудня 2016 року №18-0005/100381 повідомив про поважність причин, на його думку, які зумовили невиконання цього рішення, які ґрунтуються на обставинах, що повідомлялись у попередньому листі (відсутність законодавчо визначеного механізму відновлення діяльності банків після відкликання у них банківської ліцензії та початку процедури їх ліквідації).
16. Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року в справі №826/4275/15 Національному банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено в задоволенні заяв про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в указаній адміністративній справі.
17. Вважаючи протиправними дії, рішення відповідача щодо накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
18. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності поважних причин, що зумовили невиконання та повторне невиконання Національним банком України рішення суду, що підлягало примусовому виконанню, оскільки в установлені державним виконавцем строк боржник рішення суду не виконав. Звернення до суду щодо встановлення способу та виконання рішення суду, що підлягало примусовому виконанню, боржник направив до суду вже після відкриття виконавчого провадження 17 листопада 2016 року, тоді як рішення набрало законної сили 26 квітня 2016 року. Крім того за результатами розгляду цієї заяви Національного банку України судом було відмовлено у її задоволенні.
19. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що боржником було пропущено десятиденний строк, встановлений державним виконавцем у постанові від 8 листопада 2016 року. Тому, за обставин невиконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів, встановлених постановою про відкриття виконавчого провадження та неповідомлення державного виконавця в цей строк про поважність причин, у державного виконавця були наявні правові підстави для прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
21. Наполягає на тому, що законодавство України не передбачає порядку дій Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відновлення діяльності банку, у тому числі за рішенням суду, відносно якого скасовано рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
22. Незважаючи на таку законодавчу неврегульованість способу та порядку відновлення діяльності банківської установи, щодо якої попередньо прийнято рішення про виведення з ринку, судом було прийнято рішення про таке відновлення. У зв`язку з цим, виникла необхідність в тому ж порядку - судовому - установити спосіб та порядок, що не встановлений законодавчо.
23. Таким чином, звертає увагу автор касаційної скарги, Національний банк України не виконав судове рішення з поважних причин через законодавчу неврегульованість порядку відновлення діяльності банківської установи, в якій розпочато процедуру виведення з ринку (така позиція Національного банку України підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі №925/698/16). Тому відповідач не мав правових підстав для накладення на Національний банк України штрафів в межах відкритого виконавчого провадження.
24. Підсумовуючи, зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16.
25. У відзиві на касаційну скаргу позивача третя особа не погоджується з нею, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
26. Звертає увагу на значний обсяг повноважень Національного банку України, в тому числі й щодо видання нормативно-правових та розпорядчих актів, тому вважає, що позивач мав усі належні механізми, достатні для виконання судових рішень у справі №826/4275/16.
27. Також третя особа наголошує, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає можливості зупинення виконавцем прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, у зв`язку зі зверненням до суду сторони виконавчого провадження з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.
28. Крім того наголошує, що Національний банк України ще в 2016 році в своїй заяві про встановлення способу і порядку виконання рішення зазначав про можливість прийняття акту індивідуальної дії для виконання судового рішення у справі №826/4275/16, що, на його думку, свідчить про можливість виконання судового рішення Національним банком України.
V. ПОЗИЦІЯ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
30. Касаційне провадження в справі відкрите з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
31. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі №925/698/16 та зазначає, що в указаній справі Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в українському законодавстві існує прогалина щодо правового регулювання відновлення банківської діяльності після відкликання Національним банком України банківської ліцензії, на підставі скасування відповідного рішення останнього. Позивач наголошує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у вказаній справі.
32. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
34. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
35. Так, у справі №925/698/16 ПАТ "Український інноваційний банк" (в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк" Білої І.В.) звернувся до суду з позовом до ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат", ТОВ "Молочна компанія "Волошкове поле" та ПАТ "Юрія" про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
36. Підставою для звернення позивача до суду стало порушення, на думку останнього, ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" умов кредитного договору.
37. У справі №925/698/16 Велика Палата Верховного Суду в пункті 174 своєї постанови констатувала, зокрема, що в українському законодавстві існує прогалина щодо правового регулювання відновлення банківської діяльності після відкликання Національним банком України банківської ліцензії, на підставі скасування відповідного рішення Національного банку України судом через юридично-організаційні порушення його прийняття Національним банком України, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії.